Гріх — помилка, яку допускає людина у процесі своєї життєдіяльності, відступ від істини, поганий людський вчинок,який часто призводить до жахливих наслідків.кожна людина в своєму житті робить помилки від самого народження, кожна людина грішна. Безгрішних людей не існує і, щоб здобути душевний спокій, людям треба визнати цей факт. Кожна людина у своєму житті робить помилки, але далеко не всі їх визнають і за можливостю виправляють. Завдання людини — триматися шляху істини і життя, попри всі негаразди.Із самого початку юний і чистий Доріан Грей опинився між двома протилежними ідеями: «чистого мистецтва» художника Безіла та вченням лорда Генрі, який бачив мистецтво в самому собі. Але, на жаль, «митець власної душі» та «митець власного життя» не помічали душ інших людей, вони прогледіли й душу юного красеня. Учень заперечив теорії своїх наставників і як наслідок — у пізнанні життя став злочинцем, а для себе — власним душогубцем.Урешті-решт сам герой зрозумів, до чого доводить нехтування мораллю: «Смерть власної душі в живім тілі». Руйнівні сили, які впустив у свою душу Доріан Грей, знищили і його тіло. Тож коли він кинувся з ножем на портрет, то убив самого себе.У романі багато блискучих парадоксів: «Доброго впливу взагалі не існує», «Сумління — це страх», «Життя — це лише нервові волокна і клітини мозку» тощо. Але в порівнянні зі страшними змінами, що сталися на портреті, вони втрачають свою привабливість і стають марними. О. Уайльд, почавши із заперечення моралі в мистецтві, закінчив запереченням її заперечення. І в цьому теж полягає парадокс письменника. Він дійшов висновку про те, що саме мистецтво є найвищим людським сумлінням, непідкупним і незнищенним. Доріан покараний лише тоді, коли піднімає руку на прекрасне — на витвір мистецтва. Відомо, що мистецтво як втілення прекрасного є вічним, тому й гине герой, вчинки якого є аморальними й страшними.Фінал роману досить символічний. Портрет стає суворим суддею вчинків Дорі- ана Грея. Подальші зміни такі значні та страшні, що Грей більше не може бачити свій портрет і намагається позбавитися його. Та виявляється, що він знищує не власне зображення, а себе самого.Після смерті героя портрет знову став таким, як раніше, він неначе «відродився». Це є прекрасним свідченням того, що справжня краса існує поза теоріями. Тому портрет — один із головних персонажів роману. Він є магічним дзеркалом, що висвітлює сутність буття. Портрет, наче рентген, показав хворобу, знищив її та засяяв новими фарбами.О. Уайльд колись сказав: «Кожна людина бачить свої гріхи в Доріанових<span>» ,тож ми можемо тільки вчитися на помилках героя,відчувати те що він,думати про наслідки та залишати в собі ті переживання героя,щоб надалі рости духовно та збагачуватися ,а не морально розкладатись</span>
Наверное так:" История дружбы Соболько и Приемыша"
1. Боязнь лебедя собаки.
2. Начало дружбы, совместные прогулки.
3. Как Соболько играл с Приемышем.
Сочинение "описание Грея" (алые паруса)
Воспитанный в неге и ласке, он по-прежнему оставался добрым ко всем.
Богатство, огромный дом, множество слуг – ничто не портило его характера. Когда ему исполнилось семнадцать лет, он тайно покинул дом, чтобы стать юнгой на одном из кораблей. Это странствие очень закалило его – он вернулся домой окрепший и загорелый. Отец его уже умер, и Грэй, вновь попрощавшись с матерью, отправился в море уже на своем корабле.
Грэй странствовал по морю очень долго. Иногда он останавливался в самых необычных местах. Так же он оказался и в Каперне. На лодке вместе с одним из своих моряков он добрался до берега. Моряк принялся ловить рыбу, а Грэй отправился на прогулку. На опушке леса он увидел прекрасную спящую девушку. Она ему так понравилась, что он одел ей на палец свое драгоценное кольцо. В этот же вечер в местном трактире он услышал историю Ассоль и корабль с алыми парусами. Многие вокруг утверждали, что девушка сумасшедшая, но один старый угольщик возмутился и заявил, что Ассоль – абсолютно здорова, и даже здоровее многих, сидящих вокруг.
Итак-Борис Федорович Годунов [ок. 1549 или 1552 — 13 (23) апреля 1605, Москва] , русский царь с 1598. Выдвинулся во время опричнины; брат жены царя Федора Ивановича и фактический правитель государства при нем. Укреплял центральную власть, опираясь на дворянство; усиливал закрепощение крестьян.
Главные роли в фильме играет Джим Керри. Он исполняет несколько ролей, включая роль Эбенезера Скруджа в молодости, зрелости и старости, а также трёх призраков, которые являются Скруджу[1]. Этот трёхмерный фильм создавался с использованием технологии performance capture, которую Земекис использовал в своих предыдущих фильмах «Полярный экспресс» (2004) и «Беовульф» (2007)[1]. Съёмки «Рождественской истории» начались в феврале 2008 года, а выход фильма состоялся 6 ноября 2009 года в США[2].