Кожен з нас з усмішкою згадує дитинство. Хтось був розбишакою і забіякою , а хтось милим дитятком , як ангелятко. Проте всіх батьки однаково любили, пестили і доглядали.
Згадати всі - всі пригоди просто неможливо , проте є ті , які назавжди в пам'ять. Для декого це перше катання на велосипеді і розбиті коліна , для декого - власний будиночок на дереві, а для декого - захопливі історі дідуся про пошуки скарбів.
Здається, що в дитинстві все простіше. Ніяких турбот. В пісочку сидиш , ліпиш великі замки і ні про що не думаєш. Але раптово все змінюється. У голівці дитини виникає питання : "Як зліпити цей замок, якщо пісок надто сухий і не тримається?". От вам і вели-и-ика проблема виникла.
Або їж собі яблуко , що матуся принесла, і насолоджуєшся. Але знову нізвідки підкрадається проблема : "Як вкусити , якщо сьогодні вирвали передній зуб?!".
Проте які б"проблеми" нам на шляху не траплялися , усі ми так мріємо повернутися у той безтурботний час , коли казочки на ніч вигравали в уяві , а іграшки ставали справжніми друзями.
Дерева хоч і не рухаются,але здаются живими.за свое життя вони багато чого побачили,почули.Столітні дуби бачили життя цілих поколінь.Стоячи на одному місці,вони,десятиліттями тихо спостерігають за нашим життям.Вони бачили багато - як тече життя в тихих селах,як гомонять міста,я течуть ріки,як шумить вітер серед поля,як кров бруднила їхні стовбурі під час кривавіх битв.Воні як мовчазні спостерігачі дивлятся за нашим життям.І я кщо б дерева могли говорити,то тобі б вони б нам моглі розповісти багато історій.
Не понятно..
это надо подумать или что ?
Оспівування боротьби козаків під керівництвом Максима Залізняка з панами.
Суспільно-побутові пісні- це пісні, у яких відтворено життя наших пращурів, які через різні обставини покидали свої домівки у пошуках кращої долі. Ці пісні поділяють на козацькі, чумацькі, кріпацької, бурлацькі, рекрутські та інші.
Написала то, что вспомнила:)