Сын салтана -мужество умение любить
салтан - нуу простодушие наверное
мама - нежность материнкая любовь
сама прекрасная лебедь- бескрайняя доброта может поддержать в трудную минуту
За час навчання у дев’ятому класі я дізнався багато нового, в тому числі прочитав величезну кількість корисних і надзвичайно цікавих літературних творів як української, так і світової літератури. Звичайно, як і з іншими життєвими явищами і досвідом, деякі твори дійсно запам’ятовуються надовго, тому що вони цікаві і захоплюючі, а інші забуваються вже незабаром після прочитання. Кажучи про мене особисто, можна відзначити, що в мене було багато як тих, так і інших. Але найбільше мене вразив твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель».
У цьому надзвичайно цікавому творі мова ведеться про так звану маленьку людину. Причому цей маленький чоловік, як мені подумалося під час прочитання, це не просто окрема особистість, це скоріше загальний образ людини, яка існувала завжди, в тому числі і в сучасному світі. Маленька людина в розумінні Гоголя – це особистість, з одного боку, повністю нешкідлива, правильна, логічна і мудра. З іншого ж боку, маленький чоловік мав деякі особливості, що робило його чужим для всіх тих, хто його оточував. Приміром, він боявся розвитку, надмірної відповідальності, не хотів приймати серйозних рішень і займатися чимось новим, чимось, чим до цього він не займався. У той же час мрія у нього була така ж маленька – купити собі шинелю. На жаль, цій мрії судилося збутися лише на один день, адже вже незабаром у маленької людини шинель просто вкрали. Більше того, йому ніхто не захотів допомогти її повернути. Все це призвело до трагічної смерті.
Цей твір мені сильно сподобався тому, що він прагне навчити чогось того, хто його читає. Насправді, вже цього не мало, адже вчить цей твір досить корисним речам. По-перше, він вчить ставитися терпимо до тих, хто вас оточує. Навіть якщо хтось від вас сильно відрізняється, це зовсім не привід насміхатися чи зневажати цю людину, адже у нього є почуття, емоції. В деяких випадках він може навіть не пережити таке ставлення. По-друге, завжди слід допомагати тим, хто опиняється у важких життєвих ситуаціях. Іноді людина не може впоратися зі своїми проблемами самостійно, тоді їй потрібно допомогти, адже і вам самим коли-небудь може знадобитися ефективна допомога.
Крім інтересу, який викликав в мене твір Миколи Гоголя під назвою «Шинель», я також можу виділити його високу повчальність. Цей твір вчить ставитися до людей набагато терпиміше, спокійніше і поважніше. Письменникові вдалося показати образ людини, яка зовсім не була поганою, але чомусь страждала. Цієї людини стає дуже шкода, в цьому і полягає повчальність.
Характеристика Остапа и Андрия: <span><span>Сопоставительные признаки Остап Андрий </span><span>1)ВНЕШНОСТЬ ПОРТРЕТ <span>«… два дюжие молодца ,ещё смотревшие исподлобья, как недавно выпущенные семинаристы. Крепкие, здоровые лица их были покрыты первым пухом волос, которого ещё не касалась бритва» </span> </span><span>2) отношение к учёбе «… в первый год ( из киевской бурсы) ещё бежал. Его возвратили, высекли и страшно засадили за книгу. Четыре раза закапывал он свой букварь в землю, и четыре раза , отодравши его бесчеловечно, покупали новый» . Тарас Бульба пригрозил оставит сына в монастырских служках, если он не выучится всем наукам, только после этого Остап начал заниматься . « он учился охотнее и без напряжения… Он был более изобретателен, нежели его брат…» </span><span>3) Характер « Остап считался всегда одним из лучших товарищей… никогда, ни в каком случае не выдавал своих товарищей… был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки… был прямодушен с равными… имел доброту…» « Андрий имел чувства несколько живее и как-то более развитые… чаще являлся предводителем довольно опасного предприятия и иногда , с помощью изобретательного ума своего, умел увёртываться от наказания». Обладал тяжёлым и сильным характером. </span><span>4) Юношеские мечты Мечтал стать настоящим казаком и отправиться на запорожскую Сечь. С одной стороны, кипел жаждою подвига, но иногда любил помечтать и побродить в одиночестве по улицам Киева. </span><span>5) Поведение во время боя <span>« Остапу, казалось, был на роду написан битвенный путь и трудное знанье вершить ратные дела». Во время боя он вёл себя как разъярённый пёс. </span> « Андрий весь погрузился в очаровательную музыку пуль и мечей. Он не знал, что такое значит обдумывать, рассчитывать или измерять заранее свои и чужие силы. </span><span>6)Отношение к товариществу До последней минуты своей жизни оставался настоящим товарищем. Предал товарищей, увидев голод, нищету, страдания людей осаждаемого казаками города, несчастья возлюбленной полячки. </span><span>7)Отношение к личному счастью Никогда не стремился к личному счастью. Мечтал о личном счастье. </span><span>8) близость с родителями Ближе к отцу, мечтает до конца остаться верным своим товарищам, до последнего защищать свою родину. Ближе к матери, мечтает о любви, стремится к личному счастью. </span></span><span> <span>Остап — то, что называют безупречным бойцом, надежным товарищем. Он молчалив, спокоен, рассудителен. Остап продолжает и чтит традиции отцов и дедов. Для него никогда не стоит проблема выбора, нравственной двойственности, колебаний между чувствами и долгом. Он удивительно цельная натура. Безоговорочно принимает Остап запорожский быт, идеалы и принципы старших товарищей. Почтительность никогда не переходит у него в угодливость, он готов проявить инициативу, но с уважением относится к мнению других запорожцев. В то же время он никогда не будет интересоваться мнением, взглядом "чужих" - иноверцев, иноземцев. Остап видит мир суровым и простым. Есть враги и друзья, свои и чужие. Его не интересует политика, он прямодушный, отважный, верный и суровый воин. Остап словно вырублен из цельного куска камня, его характер дан готовым в своей основе, и развитие его — это прямая, в высшей точке подвига обрывающаяся смертью.
</span></span> (Ох и долго писала)
От лица двоечника
***
Снова лицо наполнилось грустью и болью,
Снова мой брат беспокойно листает дневник...
И глупая дерзкая и ненавистная "двойка"
Стоит там, красуется. Так незаконно стоит...
И мама опять со слезами ненужными
Пронзительно смотрит в родные мои во глаза...
А братик всему пока весело учится.
За что мне? За что мне? За что мне такая судьба?
... Диана Жданина.
Ладно уж, это тебе в дар.