У всьому світі українці вважаються гостинною нацією. Гостю – чи проханому, чи ні – у нашій країні раді завжди, на відміну від тієї ж Німеччини, де прийти до когось у дім без попередження вважається неприпустимим. У такому випадку з вами поговорять з порогу, навіть не запросивши ввійти до дому. У нашій країні все навпаки – гостя не тільки вводять у дім, а ще й намагаються нагодувати та розважити.
Більш того, гостю в Україні пропонують найкраще, а до приходу гостей з якогось приводу готуються ретельно та заздалегідь – прибирають оселю, стелять святкову скатертину, дістають красивий посуд, готують смачні та багаті страви. Гостей запрошують відзначати найважливіші події в житті родини – дні народження, весілля, хрестини та навіть поминки.
Я замислився над тим, чому в Україні з такою шанобливістю ставляться до гостей, тому почав шукати в Інтернеті матеріали на цю тему. І дізнався багато цікавого. Виявляється, у давнину побутувала легенда про те, що Бог сходить з неба у вигляді подорожнього, який мандрує по землі, і коли він завітає до хати, то принесе з собою щастя господарям. Тому не відмовляли будь-якому незнайомцю в гостинності – цим можна було образити Бога.
Мені дуже сподобалося таке уявлення, здається, у ньому є багато правдивого, адже й справді прихід гостя в дім пов'язаний з приємним проводженням часу, веселощами, відпочинком. Та й самому бути гостем – дуже почесне та приємне заняття. Йдучи до когось у гості, ми віддаємо йому шану – готуємо якийсь дарунок чи гостинець. А колись побутував ще звичай, що й господарі робили подарунки гостям на знак поваги, взаємної симпатії та найкращих побажань. Це мало закликати щастя та добробут у життя людей.
Мабуть, саме через такі глибокі корені та символічність українська гостинність славиться у всьому світі. Тепла атмосфера та доброзичливість приваблює гостей з усіх країн до нас. Це дає можливість людям відчувати себе потрібними, щиро спілкуватися, виявляти повагу один до одного – ті важливі речі, що роблять наше життя кращим.
Навпроти магазину збудували школу. Посередині класу стоїть моя парта. Позаду шкільного двору граються діти. У кутку класу стоїть шафа. З ліва шафи стоїть стіл. З права ліжка стоїть поличка.
«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота, спостерігає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.
1 Лёд легче воды — лід легший за воду, сосна выше ольхи — сосна вища за вільху, самый красивый город — найбільш красиве місто, нет ничего более загадочного — нема нічого більш загадковішого, сильнейший спортсмен — найсильніший спортсмен, она намного мудрее — вона набагато мудріша.
2. На краю дороги стоял дуб. Вероятно, в десять раз старше берёз - На краю дороги стояв дуб. Імовірно, вдесятеро старший за берези.
Он был в десять раз толще и в два раза выше каждой берёзы - Він був удесятеро товщий і вдвічі вищий за кожну березу.
ЗОЛОТА ОСІНЬ
Золота прекрасна осінь. Це золотисто-оранджева краса листя
Тут зображується вся краса лісу. Осіннє листя зачаровує своїм кольором. А цей невеличкий будинок стає як вишенька на торті. Глядячи на цю картину очам любо.
Це прекрасна картина. І думаю що ця картина вам також подобається.