РИДНА МОВА ЦЕ БАТЬКИВЩИНА НАШОГО КРАЮ. ВОНИ СТОЯТЬ В НАС НА ПЕРШОМУ МИСЦИ.МОВА ЦЕ ГОРДИСТЬ НАРОДА. РИДНА МОВА ЦЕ МОВА НАШОЙ МАТУСЬ.МОВА ЦЕ ДУША НАРОДУ.УКРАИНСЬКА МОВА ПЕРЕДАЕТСЯ В ПОКОЛЬНЮ У ПОКОЛЬНЮ. ЩЕ РИДНА МОВА ЦЕ МОВА ЯКОЮ МИ ГОВОРИМО З ДИТИНСТО.МОВА ЦЕ НАЙЦИНИШИЙ СКАРБ У НАШОМУ ЖИТТЬ .КОЛИ ТИ ЗАБУВ РИДНУ МОВУ ,ТО ТИ ВТРАТИВ КОРЬНЬ И ОСНОВУ ТО ТИ ВТРАТИВ СВИЙ НАРОД ЧИ СКАРБ НАЙВАЖЛИВИЩИЙ У НАШОМУ НАРОДЬ.ЛЮДИ БЛАГАЮ НЕ ЗАБУВАИТЕ НАШУ МОВУ ТОМУ ЩО ЦЯ МОВА НАЙЦИНИША РИЧЬ У НАШОМУ ЖИТТЬ! рада что помогла если что пишы с радостю буду помогать пока
У мене є декілька друзів<span> . </span>Вони мені допомагають іпояснюють в школі<span> . </span>Але коли вони це не зрозуміли я тежпояснюю своїм друзям (це приблизно <span>так)
</span>
П*ять днів поспіль ми провели на морі.
<span><span>Як я чергував<span>
<span>1. Я
прокинувся дуже рано. Сьогодні я чергую в класі. <u>Ранок був сонячний. На небі
- ні хмаринки. Весело щебетапи пташки.</u> Я дуже поспішав до школи.</span>
<span>
<u>Смачно поснідавши, я вдягнувся і побіг до школи. По дорозі я зустрів
Вітю і Миколку.</u> У класі я полив квіти, витер дошку, позамітав підлогу,
роздав зошити. Цілий день стежив за порядком у класі. Вчителька похвалила мене.</span>
.</span></span></span><span>Текст називається «Як я чергував<span>»,підкреслені речення не
відповідають назві. В решті речень є повторення слова Я-потрібно було зробити виправлення.</span></span>
Що ж таке, якось галасно на дворі. Невже щось сталося?
- Що ви так галасуєте? Не даєте відпочити!
Усі начали ще голосніше співати своїм співом.
- Ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали.
- Та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. Ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким червоним намистом. Чого ви заводите такий гамір?
- Дякую наш друже, ти завжди нам допомагаєш. Але ця горобина ще не спіла.
Коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина.
- Наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. Ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка.
- Дякуємо тобі! Ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон.
Горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. Кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.