Одного разу зустрілися на сторінуі два слова. Одне було маленьке, а друге дуже велике. і тут більше слово почало ображати маленького. І сказало йому , чому воно тут ходить як таке мале слово не потрібне і його ніхто не буде бачити. Але тоді маленьке слово дало йому дуже мудру відповідь. Усі слова у нашій мові важливі, і кожне щось означає. Тому не можна нікого ображати .А ще є таке прислівя "Хоч маленьке, зате важливеньке".
Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого,— сама молиться душа... Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів... Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!
Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді бого-натхненний, як казали колись... І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника
1.Мій випускний почався з гарного настрою.
Сьогодні продзвонив востанне мій випускний звоник (как то так)
в 1."випускний" виступає іменником
в 2 реченні "випускний " виступає прикметником.
Деякi напишу:
Бить по воротах, силиний бiль, бiльш цiкавий, вищий за брата, без п'яти сьома,давайте розпочнемо,пiшов по воду,вiдповiдно до вимог,запiзнився з-за заторiв.
Вибач, не знаю бiльше.