В ЛЕСУ так тихо, что слышно как шелестят листья, как посапывает еж, даже слышно как белка в дупле щелкает орехи. Вижу одинокий дуб он словно плачет от одиночества, дождевые капли по его пожелтевшим листьям падают на землю.Дятел стучит и этот стук раздается по всему лесу.Шуршит сорока -белобока-чистит свой клюв.Как красиво, на просторной опушке примята трава -значит медведь прошел.Только березка притихла под кудрявыми тучами.
1. Початкова форма. (називний вiдмiнок початковоi форми)
2. Постiйнi морфологiчнi образи:
1)Розряд (якiсний, вiдносний, присвiйний)
2)Форма
3. Ступiнь порiвняння (для якiсних прислiвникiв)
4. Тип вiдмiнювання - группа:
мяка,тверда
5. Непостiйнi морфологiчнi ознаки:
Рiд
Число
Вiдмiнок
6. Синтаксична роль у текстi.
Так и пишется. Если вы имели ввиду словами,то "О тринадцятiй годинi п'ятнадцять хвилин.
Яким Сомко походив з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними стосовно правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі. Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю, але перед Ніжинською радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. Та було вже надто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць — Іванець використав усі можливості бути вибраним. Після поразки на Ніжинській «чорній» раді Сомко просив притулку й оборони в російських представників Ромодановського й Гагіна, але ті видали його Іванцеві, який не забарився приректи в’язня до смерті. Звісно П. Куліш ідеалізує в романі образ Сомка. Наказний гетьман Сомко щиро засмучений недолею рідного краю, він — продовжувач справи Богдана Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву!». Він щирий і незлобливий лицар, гордий і розумний ватажок. Коли вірні йому козаки вирішили покласти голови, але не віддати свого гетьмана на поталу, він говорить: «Братці милі! Що вам битись за мою голову, коли погибає Україна!«.
<span>Коли листя зелене було, як трави стояли і квіти пахтіли, кудись несподівано сонце зайшло і білі пелюстки снігів полетіли.
Підрядна частина тут одна. "</span>Коли листя зелене було".
"Як трави стояли і квіти пахтіли" - це буде порівняння.
А головна частина - "Кудись несподівано сонце зайшло і білі пелюстки снігів полетіли".
Надеюсь, что помог Вам