Поэт использует множество различных средств и приемов. Перечислим некоторые из них:
- эпитет: «дивною природой», «блестящей красоты» и др.;
- метафора: «пламень облаков», «В пожаре пышного заката», «мысль крылата» и др.;
- оксюморон: «в мертвое живое передать», «молчание понятно говорит» и др.;
Великий поэт Данте Алигьери (1265-1321),гражданин флоренции , называют предтечей итальянского Возрождения .Он не только повлиял на изменение итальянского языка и поэтического стиля . Одним из первых в литературе он сделал человека центром своего внимания , поведав читателям его "Божественной комедии "о судьбах множества людей -от простых людей до пап
Г.Х.Андерсен "ель", "снеговик"
Топелиус "Зимняя сказка"
братья Гримм "умная дочь крестьянская"
На роль персонажа картины живописец выбрал простого крепостного мальчика, уверенно по деловому шедшего из деревушки Сливнево в лес с топориком, видимо на помощь своему отцу крепостному Федулу Степанову.По виду наш мальчуган показался художнику очень занятым и энергичным. Конечно Венецианов не мог не очароваться характером этого мальчишки, какой типаж, подумал художник, ведь он как раз, подходил на роль Захарки к задуманной картине портрету. Подозвав мальчишку он решил завести с ним разговор, спросив у него, чей он сын и чем занимается? Мальчик сразу ответил, на вопросы знаменитого живописца, он де помогает отцу в его нелегкой работе и что батька доверяет ему разную, не очень сложную работу, соответственно помогая своей семье заработать на хлеб.Конечно Венецианов понимал все это бедственное положение крепостных детей и сожалел об этом, поэтому он предложил ему попозировать для его работы и соответственно пообещал мальчишке денежную компенсацию. Мальчик конечно удивился такому неожиданному предложению, но не мешкая согласился. Живописец усадил нашего Захарку в необходимую позу и приступил к работе.
Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.
Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.