Німецький поет Г. Гайне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.
Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
<span>В деревне, в праздник, под окном</span> <span>Помещичьих хором,</span> <span>Народ толпился.</span> <span>На Белку в колесе зевал он и дивился.</span> <span>Вблизи с березы ей дивился тоже Дрозд:</span> <span>Так бегала она, что лапки лишь мелькали</span> <span>И раздувался пышный хвост.</span> <span>"Землячка старая, - спросил тут Дрозд, - нельзя ли</span> <span>Сказать, что делаешь ты здесь?" -</span> <span>"Ох, милый друг! тружусь день весь:</span> <span>Я по делам гонцом у барина большого;</span> <span>Ну, некогда ни пить, ни есть,</span> <span>Ни даже духу перевесть".</span> <span>И Белка в колесе бежать пустилась снова.</span> <span>"Да, - улетая, Дрозд сказал: - то ясно мне,</span> <span>Что ты бежишь, а все на том же ты окне".</span> <span>Посмотришь на дельца иного:</span> <span>Хлопочет, мечется, ему дивятся все:</span> <span>Он, кажется, из кожи рвется,</span> <span>Да только все вперед не подается,</span> <span>Как Белка в колесе.</span>
<span>Старуха дверь закрой - Стар да упрям, ни людям, ни нам. "Про двух соседей" - Скупой глядит — как бы другому не дать, а жадный глядит — как бы у другого отнять. или Много слышится, да мало верится.</span>