1-В
2-Б
3-Г
4-А
Сама решала недавно эту контрольную))
Зрозумілість цього речення я зміг побачити одразу.
<span> Солдат і смерть Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три копійки, він і пішов собі. Йшов-йшов, аж перестрівають його три старці: </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Вийняв копійку і оддав. Трохи згодом перестрівають його ще три старці. </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Оддав другу копійку. </span>
<span> Під вечір вже ще три старці просять: </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Оддав і третю копійку. </span>
<span> Іде та й думає, що це воно буде, що роздав останні три копійки. Аж ось ще йдуть три старці. </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Скинув шинелю й оддав. </span>
<span> — Ну,— кажуть старці,— чим тебе, служивий, нагородити, що ти з останнього милостиню сотворив? Проси у нас три просьби. </span>
<span> — А що ж я,— каже,— буду просить? Як задумаю, щоб гроші в кишені були; щоб люльку не накладать і не закурювать, а як загадаю, щоб сама готова була; та щоб була торбинка така: я про що не подумаю, зараз щоб там і було. </span>
<span> — Добре, служивий, іди собі з богом. Ото сказали та й зникли, наче їх тут і не було. От солдат пройшов трохи. «Дай,— дума,— подивлюсь, чи не збрехали». Засунув у кишеню руку — так і витяг жменю грошей. (ну как то так сильно не судите )</span>
Ознаки шляхетності — це і гострий розумний погляд, і горда аристократична постава. Але зовнішня шляхетність вигляду — лише наслідок внутрішньої. Передусім шляхетна людина — це людина, яка упевнена в собі та любить своє оточення… Яка не зрадить, допоможе… Яка іншим віддає більше, ніж отримує сама. На мою думку, це людина, що має такі риси, як доброзичливість, вихованість, ввічливість, порядність.Саме такими людьми є герої роману О. Гончара «Собор» Микола Баглай, Єлька.Я вважаю, що шляхетна людина має бути передусім поблажливою до слабкостей і вад інших. Уміння вибачати зовсім не означає, що непотрібно вміти постояти за себе. Та яким би не було походження та становище, не принизити, не образити іншого — ось справжня шляхетність.Пригадаймо, що ще в стародавні часи чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але, коли йшли на полювання, завжди хтось залишався, щоб захищати територію, жінок та дітей і допомагати слабшим. Це були перші зародки шляхетності та людяності.На жаль, нині людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, відбувається зворотний процес еволюції — уподібнення тваринам… Люди в цьому світі бояться виявляти свої моральні чесноти, воліючи ховатися за мас-кою байдужості.Мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються у собі — вони відкриті та щирі, а отже, шляхетні люди.<span>Таким чином, шляхетність — це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: «У серці є власні любов і тепло!». Будьмо ж шляхетнішими, навчімося сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею. І тоді світ станс добрішим і світлішим!</span>