Квіти – це диво, створене природою. Не буває некрасивих квітів. Всі вони різні – великі і маленькі, пишні і витончені, строкаті і строгі. З усіх прекрасних квітів я найбільше люблю лілії.
Ще з раннього дитинства мою увагу привертали ці яскраві і незвичайні квіти. Лілії – ніби принцеси, ошатні, стрункі, горді, привітно кивають нам своїми благородними голівками. Деякі з них навіть з «веснянками». Їх називають тигровими ліліями. Зазвичай вони яскраво-помаранчевого кольору, але бувають і рожеві, і бордові. Взагалі, зустрічаються дуже різноманітні сорти лілій, що відрізняються і за кольором, і за формою пелюсток і листя, і за кількістю бутонів на стеблі. І кожна з них прекрасна по-своєму.
Вдалою, сукнею, лялькою, сестрою, Лізою, Царівною.
Корінь в слові польовичок єєє польо
<em>Хліб</em><em>, за добрим українським звичаєм, мав неодмінно лежати на столi. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, потрібно пiдняти його, перепросити, поцiлувати і з’їсти.
Коли хтось знаходив на дорозi окраєць, не можна через нього переступати. Потрiбно пiдняти, обрусити i покласти на видному мiсцi - птахам.
Народжується дитина —ідутъ iз хлібом. </em>
<em>Виряджала</em><em> </em><em>мати </em><em>сина</em><em> </em><em>в </em><em>дорогу – замотувала в торбину окраєць житнього хлiба.
Вiдзначали весiлля з хлiбом-сiллю та весiльним короваєм.</em>
<em>Будували</em><em> </em><em>хату —неодмінно приходили з хлiбом.</em>
<em>Проводжали</em><em> </em><em>в останню</em><em> </em><em>путъ</em><em> </em><em>- з хлiбом</em><em>.</em>
<span>)Кілька днів поспіль на клені під моїм вікном з’являлася білка. (2) Вона то на гілляці сідала, то чіпкими пазурцями чіплялася за стовбур… (3) Ні дупла на клені не було, ні поживи якоїсь, щоб приманювати білку. (4) Проте щось кликало сюди вогнисте з гострою мордочкою, щось приводило кілька днів поспіль (За Є. Гуцалом).</span>