1 частина складеного іменного присудка.
2 обставина
3 частина складеного іменного присудка
4 обставина
Добре тому, хто в дорозі: лежить собі на возі. Що на думці, те ж на язиці. У нього на осиці кислиці, а на вербі грушки. Не та риба, що в ріці, а що в руці. Черепасі град не страшний. В дорозі всяке трапиться. У закритий рот мусі не влетіти.
На пароплав зайшли 4 негри. Неподалік від моря відкрився готель.
<span><span>я→<span><span>[й']:согласный, непарный звонкий, сонорный, непарный мягкий
</span><span>[а]:гласный
</span></span></span><span>с→<span>[с]:согласный, парный глухой, парный твёрдый
</span></span><span>н→<span>[н]:согласный, непарный звонкий, сонорный, парный твёрдый
</span></span><span>і→<span>[ы]:гласный
</span></span><span>й→<span>[й']:<span>согласный, непарный звонкий, сонорный, непарный мягкий
</span></span></span></span><span><span>
з→<span>[з']:согласный, парный звонкий, парный мягкий
</span></span><span>е→<span>[и]:гласный
</span></span><span>м→<span>[м]:согласный, непарный звонкий, сонорный, парный твёрдый
</span></span><span>л→<span>[л']:согласный, непарный звонкий, сонорный, парный мягкий
</span></span><span>я→<span>[а]:<span>гласный
</span></span></span></span>Все шо знаю!
Вулиця мого дитинства
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.
Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.