Премудрість -
пре- префікс
мудр- корінь
ість- закінчення
премудр- основа
Примовчувати -
при- префікс
мовч- корінь
ув і ат- суфікс
а - закінчення
примовчуват- основа
пригадалися -
при - префікс
гадал- корінь
ися- закінчення
пригадал - основа
притримав-
при- префікс
трим- корінь
ав- суфікс
притримав- основа
присів-
при- префікс
сів- корінь
присів- основа
відпочиваю-
відпочив- корінь
аю-суфікс
відпочиваю- основа
спочине-
споч- корінь
ин- суфікс
е- закінчення
спочин- основа.
Весна прийшла, та птахи почали співати.
Весна прийшла, та квіти почали благоухати.
Весна прийшла, та травка зеленіє.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
1)І знову ця мелодія невпинно грає,
2)хлопчик розбив вікно дощенту,
3)батько з сином говорять віч на віч
"Вітаю, дорогі учні. Можете присісти"- доволі радісно каже учителька:"Сьогодні у нас досить цікава тема уроку"
"А про що?"- раптом запитує жвавий хлопчик нашого класу.
Не зробивши зауваження Миколі(так його звати), вчителька спокійно каже:"Темою нашого уроку є Щастя! ...Скажіть будь ласка, як ви міркуєте, чи може бути людина щасливою, не приносячи іншим користі?"
"На мою думку ні, адже справжнє щастя полягає в допомозі іншим, лише люди здатні робити нас щасливими"- розгублено відповідає Софійка.
"А я думаю, що це не так вже й і важливо, я вважаю що щасливим тебе робить твоє життя і вчинки"-впевнено відповідає Христинка
Вчителька у відповідь каже:"Але ж хіба вчинки не полягають у допомозі, ми ж допомагаємо друзям, батькам.."
Софійка промовчала, та все ж задумалась.
"А мені здається, що це найголовніше, адже коли ми комусь допомагаємо, то отримуємо подяку і радіємо"- каже Максим.
"Так, дійсно, ти вірно кажеш, допомога-це перш за все усмішка і подяка зі сторони інших, тому незабувайте про це!"- відповідає вчителька
Усі ще довго говорили про щастя та про допомогу іншим, висловлювали свої думки та переконувались, що щастя-це перш за все допомога та турбота про інших.