Мати часто мені каже, що треба дбати про своє здоров’я. Я з нею цілком згодна. Коли я хворію, то стаю кволою, мені не хочеться читати, гуляти чи дивитись телевізор. До мене не пускають друзів, і навіть смачна їжа не може підняти мого настрою. Цілими днями я нудьгую. Окрім цього, ще потрібно пити ліки, найчастіше гіркі на смак, і робити різні неприємні процедури.
Як гарно бути здоровою! Ніщо не болить, одразу знаходяться десятки цікавих справ і можна гуляти на вулиці з друзями скільки завгодно.
Але для того щоб гарно себе почувати, треба прикладати певні зусилля: загартовуватись, займатись спортом, кожного дня приймати душ і правильно харчуватись. Це все не так складно, як, може, комусь здається. За правильністю нашого харчування слідкує матуся, я лише допомагаю їй готувати їжу. Вона привчила мене мити руки перед тим, як сісти до столу, а також всі фрукти та овочі, які ми їмо сирими.
Мелодія осені
Одного осіннього ранку я встала(в) та вишла на ганок.
На дворі світило сонце.Було бабине літо. На деревах співають чарівну пісню птахи.Кохна пташка виспівує особливу мелодію.
Як це чудово!
Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. Ми милуємося красивими людьми. А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменитій казці «Маленький принц» сказав: «Найголовніше — те, чого очима не побачиш».
<span>Що це — «те»? Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Вихопіть, щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється... В милосерді, чуйності, здатності любити... Згадаємо добре чудовисько з казки «Червоненька квіточка», якого Настенька покохала саме за красу душі. Згадаємо дзвонаря Квазімодо з «Собору Паризької Богоматері» Гюго, під потворною зовнішністю якого виявилися світлі почуття. Але ж некрасивим і інвалідам набагато важче зберегти щиросердечну красу, аніж звичайним людям. Саме обділені Богом фізично, вони нерідко бувають озлоблені на увесь світ. Якою ж силою душі треба володіти, щоб не образитися за таких обставин на всіх? </span>
<span>Одного разу я прочитала в якійсь газеті історію дівчини, прикутої до інвалідного крісла. Ця дівчина вийшла заміж і, за її словами, зовсім щаслива. Бабусі на лавочці біля під'їзду, звичайно, розпускали плітки: «Дівчисько-то — інвалід, В тут раптом — весілля! Ну яка дружина з каліки?» Не знали бабусі, що дівчина ця — не звичайна, а «чудова» — так називає її чоловік. Не знали вони й іншого: у молодої подружньої пари багато друзів, які приходять до їхнього будинку, щоб поспілкуватися із завжди веселою і привітною господинею. І для них не існує інвалідного крісла, вони його просто не помічають... </span>
<span>Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її душі. Це гармонія із самим собою та навколишнім світом. Вона руйнує стіну нерозуміння, зла, ненависті. Вона зігріває всіх, хто знаходиться поруч з людиною, яка її випромінює. Чи знає хто-небудь, звідкіля береться ця душевна краса? І звідкіля береться душевне каліцтво? Мені здається, що все це дано понад силу. Шкода тільки, що людей, красивих щирою красою, так мало. Але вони є, і це вселяє оптимізм. Напевно, той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність... </span>
<span>І я впевнена, що щира душевна краса — це та сама краса, що врятує світ. </span>
1 Лёд легче воды — лід легший за воду, сосна выше ольхи — сосна вища за вільху, самый красивый город — найбільш красиве місто, нет ничего более загадочного — нема нічого більш загадковішого, сильнейший спортсмен — найсильніший спортсмен, она намного мудрее — вона набагато мудріша.
2. На краю дороги стоял дуб. Вероятно, в десять раз старше берёз - На краю дороги стояв дуб. Імовірно, вдесятеро старший за берези.
Он был в десять раз толще и в два раза выше каждой берёзы - Він був удесятеро товщий і вдвічі вищий за кожну березу.
Форми: краси, у красі, красу.
спільнокореневі: красуня, красивий, красень.