Грім не гряне - ледачий не встане
Є охота - наладиться робота
Багато няньок - дитина без носа
Багато диму - мало вогню
Не можна в двері - я в квартиру
Віз ламається - чумак ума набирається
Ответ:
Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів.Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.Поет схвильовано писав про державну мову України:Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ.
Я їду за лікарем, тому що стан хворого погіршився.
Кинь лист у поштову скриньку.
Продавчиня видала мені здачу дрібними.
Я прошу вибачення за те , що не виконав обіцянки.
"Семенович, вислухайте мене !"-попросив Ігор
Сьогодни йде дощ я одягнув дощчевик
<span>Останнiм часом я по-новому став дивитися на свiт. От бувае - вийду у поле, що простягаеться у далечiнь i зникае за обрiем, i не можу надивитися на його жовто-гарячi вiдтiнки. Я полюбив небо - безкрае, що манить своею блакиттю, воно,здаеться, ось-сь впаде i розiб'еться на тисячi друзок пiд вагою темних дощових хмар. I вдень i вночi вражае красою мiй рiдний край, лише вiн заворожуе мене своею величчю i безмежжям.</span>