Він немов би знає, що з нами може статися велике лихо.
Вона немов би знає мене з пів слова.
Моя кімната невелика,але дуже затишна.Мені в ній зручно,бо тут є все,що мені потрібно.Кімната квадратної форми,дуже світла,тому що велике вікно виходить на південь.Перед вікном стоїть письмовий стіл з настільною лампою,поряд з нею підставка для олівців і ручок.Біля столу стілець.Біля стіни поряд із столом-книжкові полиці на яких стоять мої улюблені книги і шкільні підручники.Біля іншої стіни стоїть моє ліжко,над ним висить картина .В кімнаті стоіть шифанер,з моєю одежою,і комод із постіллю.На комоді сидять мої улюблені м"які іграшки:слон,ведмідь і собака.На підлозі лежить килим світло-кремового кольору,на стінах шпалери світло-зеленого кольору,меблі теж світлого кольору.Ось така моя кімната.
Завершувати - доробляти, закінчувати.
Мимохіть хлинув дощ.Мимохіть я наступив на сніжинку.
<h2>Мене звуть Кирило, мені 13 років, вчуся у восьмому класі. Я живу разом зі своєю родиною. Це тато, мама та брат Бориско, який старший від мене на чотири роки. У мене темне волосся, карі очі. Я середнього зросту, худорлявий, цілком симпатичний зовні, хоча й не красень.
</h2><h2 /><h2>Вчуся я в школі добре, з предметів найбільше люблю математику та географію. У мене є власне хобі: я обожнюю різноманітні настільні ігри: з фігурами, фішками, картами та таким іншим. Тому в моїх рідних ніколи не виникає проблем, що дарувати мені на свята. Це хобі прищепив меня брат, але я захопився ним ще більше, ніж він. Я вмію грати і в класичні шашки та шахи.
</h2><h2 /><h2>Зі старшим братом Борисом ми також завели цуценя лабрадора Сніжку та разом дбаємо про неї. Два рази на день ми ходимо з нею гуляти. Ще я іноді за компанію з друзями відвідую тренажерний зал, проте, спортом особливо не захоплююся.
</h2><h2 /><h2>Люблю знайомитися з новими людьми, спілкуватися у великій компанії. Серед моїх друзів є і хлопці, і дівчатка. Я назвав би себе доброзичливою людиною, часто я допомагаю своїм друзям.
</h2><h2 /><h2>За характером я спокійний. Люблю подумати та помріяти без зайвого клопоту. Не люблю робити щось задля “показухи”, поспішати, метушитися. Проте, якщо мене дуже роздратувати, я можу раптом вилити увесь свій гнів на кривдника, так, що йому мало не буде. Але потім я охоче замирююся, тому що не злопам'ятний.</h2>