Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. Вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки.
<span>Читаючи поезії Л. Костенко, я задумалась над символічним значенням людських крил. Чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають більшими. Для чого людині потрібні крила? Хіба вона літає? Так. Людина літає не тільки уві сні. Крила - це те, що ми називаємо духовністю. Чому ж тоді людина має крила, а не може полетіти? Мені здається, це залежить у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, цілеспрямованості, наполегливості,.старанності. Тому кожен повинен прагнути до самоствердження, самопізнання, розвитку найкращих душевних якостей, подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а в цьому допоможуть наші крила Чим бильши крила тим бильши видповидальнисть</span>
Ответ:
Шевченко Тарас Григорьевич - украинский поэт, художник.
Родился Тарас Григорьевич в 9 марта 1814 года (25 февраля 1814 года по старому стилю) в селе Моринцы Киевской губернии ( сейчас Звенигородский район Черкасской области Украины) в многодетной семье крепостного крестьянина Григория Ивановича Шевченко.
В 1816 году семья Шевченко переезжает в село Кириловка (ныне село Шевченково Звенигородского района Черкасской области Украины), где и прошло детство Тараса Григорьевича. В 1823 году умирает его мать, а двумя годами позже, в 1825 году и отец. С двенадцатилетнего возраста Тарас познал всю тяжесть беспризорного ребенка. Ему пришлось побывать в прислуге у дьячка-учителя, где он научился грамоте, помощником дьячков-моляров, у которых он научился рисовать. В 15 лет (1829 году) попал в прислугу помещика Энгельгардта сначала в роли поварёнка, затем слуги-«казачка». Заметив увлеченность Шевченко рисованием, помещик решил сделать из Тараса домашнего живописца и отдал его в обучение сначала Яну Рустему, преподавателю Виленского университета, а после переезда в 1831 году в Санкт-Петербург, «разных живописных дел цеховому мастеру» В. Ширяеву в 1832 году.
В 1838 году, благодаря знакомству с художниками Брюлловым и Венециановым и поэтом Жуковским, был выкуплен у помещика. И в том же году поступает в Петербургскую Академию Художеств.
В знак особого уважения и глубокой признательности к Жуковскому, Шевченко посвятил ему одно из наиболее крупных своих произведений - поэму «Катерина». В 1842 году написал одноименную картину на тему поэмы. Это единственная сохранившаяся картина академического периода Тараса Григорьевича, написанная маслом.
1840-1846 лучшие года Шевченко. Расцвет его творчества. В эти годы вышли сборник стихов «Кобзарь» (1840, более полное издание в 1860), поэмы «Гайдамаки»(1841), «Сон»(1844), «Наймичка»(1845).
В 1847 году, за участие в Кирилло-Мефодиевском обществе, арестован и определен рядовым в отдельный Оренбургский корпус с запретом писать и рисовать.
В 1848-1849 годах принимал участие экспедиции по изучению Аральского моря, где ему было поручено зарисовывать местные пейзажи. Разрешение на рисование он получил благодаря хорошему отношению к нему генерала Обручева и особенно лейтенанта Бутакова. Когда об этом стало известно в Санкт-Петербурге генерал и лейтенант получили выговоры, а Тараса Григорьевича Шевченко сослали дослуживать Новопетровское (ныне Форт-Шевченко - город в Мангистауской области Казахстана) на полуострове Мангышлак Каспийского моря. Где и дослужил до конца службы 1857 года.
В 1858 вернулся в Петербург. Жизнь Шевченко этого периода хорошо известна по его «Дневнику» ( личный дневник, который Т.Г.Шевченко вел на русском языке в 1857-1858 годах).
В 1859 году побывал на Украине.
<span>Прийшов би я до тебе,якщо не було б дощу.</span>
Так, тут є зв"язок сучасного з минулим, адже в усі часи Україна потребує захисту від ворога , що хоче її сплюндрувати , зробити рабою. Та знаходяться сини, які готові пожертвувати своє життя заради неньки України! Героям СЛАВА!
Я дуже люблю свято дня народження! Посмішки, квіти, привітання, смачний пиріг, спілкування з друзями, та звичайно ж чудові подарунки.
Немає ніякого значення скільки коштує дарунок, бо він, в першу чергу, є знаком уяви ту турботи близьких людей. Але для мене дуже цінно, коли мої рідні та друзі, дарують мені щось таке, про що я давно мріяв, або що мені дійсно необхідно. Чому? Тому що це ознако глибокого піклування та бажання доставити мені велике – велике задоволення.
Мій день народження був зовсім недавно. Батьки подарували мені планшет, про який я дуже давно мріяв, та який потрібен не лише для розваг, а також для успішного навчання. Бабуся ж зробила мій найулюбленіший пиріг з шоколадним кремом.
Мені було дуже приємно, що бабуся пам’ятає про те, що самого раннього дитинства я обожнюю сам цей тортик. Тим більше, що подарували мені його дуже ефектно. Увечері, коли уся родина зібралася за святковим столом, мої рідні вимкнули світло, запалили свічки та внесли торт до кімнати, під пісні та поздоровлення. Це було так красиво, так чарівно, що я відчував себе,немов у казці!
На свято я запросив своїх друзів, котрі також потішили мене чудовим подарунками. Наприклад, мій друг Сашко, знає, що я дуже люблю читати, то він подарував мені дві чудові книжки, по які я мріяв уже декілька місяців. Однокласник Андрій, пригодовував для мене дуже красивий набір для малювання, до якого входить альбом, набір пензлів та широчезна кольорова палітра фарб. Річ у тім, що я захоплююсь малюванням та навіть навчаюсь у художній школі, тому подарунок мого товариша, прийшовся як раз до нагоди і тепер, кожного разу, коли я починаю малювати, то згадую Андрійка з великою вдячністю.
А найдововижнійший та найприємніший подарунок зробила мені подружка Оленка. Вона власними руками зробила для мене велику та яскраву вітальну листівку та написала у ній поздоровлення у віршах , які також склала сама! Так чудово та оригінально мене ще ніколи не вітали!
Мені дуже подобається робити подарунки і я вважаю, що найкращий подарунок до дня народження повинен відповідати смакам та вподобанням тієї людини, для якої він призначається. Так приємно здійснити маленьку мрію свого друга або родича, та відчути себе добрим чарівником!