Ответ:
слово дерев"яний це прикметник
Жалість людини до себе по повному праву вважається однією з найбільш негативних руйнівних для неї емоцій. І ця емоція руйнує все не тільки всередині неї, а і навколо. Крім цього, жалість є причиною негативного мислення, яке нічого доброго в собі не несе. І, навіть, якщо людина не ідентифікує свій стан як жалість до себе, існувати цей прояв може, незалежно, тобто автономно. Людина, яка хоча б раз піддається жалості до себе, дає їй всі шанси на постійне управління своєю поведінкою і свідомістю. І з плином часу цій емоції вже будуть не потрібні ніякі зовнішні обставини для того, щоб «працювати», оскільки джерелом її дії будуть тривожність, страхи та невпевненість. Людина, яка страждає жалістю до себе, перестає вірити в себе, втрачає здатність ефективно взаємодіяти з світом, вирішувати проблеми, будучи переконаною в тому, що не в силах подолати важкі ситуації і перепони. Думки про безсилля роблять її ще більш слабкою, адже від думок залежать і наміри людини і її поведінка. Моменти жалості до себе безпосередньо пов’язані з неусвідомленістю і тим, що людина йде за своїми переживаннями. Те, що мало для неї якесь значення, стає байдужим та вже неактуальним. А це призводить до ще більшої жалості до себе, нагадуючи порочне коло, з якого немає ніякої можливості вирватися. Незважаючи на те, що в такому стані дуже важко адекватно оцінювати свою поведінку і контролювати її, кожен, хто хоче впоратися з жалістю до себе, повинен зробити зусилля для того, щоб увійти в стан усвідомленості. Але, перш ніж ми приступимо до способів боротьби з цією недугою, давайте розглянемо основні її причини, а також ознаки.
<span>Я ніколи не був
акуратним. Мама часто сердилась: «І в кого ця дитина така?» Однак колись я
переконався в тому, що робоче місце кожного повинно бути в порядку. Ось ця
історія.
Зазвичай
я витрачав на уроки багато часу, кілька годин. Адже треба було зі всього безладу дістати саме той зошит, який мені
був потрібен. І дуже
добре, якщо гора зошитів не завалювалась за диван або на підлогу.
Підручники я міг використовувати як
плацдарм для військових дій
або як залізничну
колію. У такому разі спочатку мені хотілося погратися, а потім уже
займатися уроками.
Якось
я прийшов зі школи й охнув. На моєму письмовому столі панував ідеальний
порядок. Підручники акуратно стояли на поличці. Усі непотрібні ручки були
викинуті, а олівці красиво заточені й поставлені у стаканчик. З'ясувалось, що
за моєї відсутності приходила бабуся і довела до ладу кімнату.
Спочатку
я хотів розлютитися, проте сердитися не було на кого. Бабуся давно пішла.
За
деякий час я сів за уроки. І зробив їх на диво швидко. Всього за одну
годину!
Висновок
напрошується сам. Робоче місце має бути в порядку. Тоді не треба буде марно
витрачати час. А час — це найцінніше у житті людини.</span>
Ответ:
Най-дзвінкіший, найдзвін-кіший
Объяснение:
1. Річка, час
2. Голос, повітряна куля, сніг
3.Поліно, серце
4. Добрим, теплим
5. рентгенівського, сонячного