Ставлення автора до змісту
Великий лоб,Розбитий лоб,Маленький лоб,Розмальований лоб.
Голуби є символом любові й ніжності. Тому люди завжди з турботою ставляться до птахів сіро-голубуватого забарвлення, сподіваючись на добро й мир на планеті. Я дуже люблю годувати голубів, коли ми з батьками ходимо не прогулянку до парку. Всі вони різні, але одного голуба я запамятав дуже добре. А голуб був чудесний! Неякийсь собi там сивак копiйчаний, а такої чистої сiрої мастi, що, здавалося, хтось умисно, коли голуб був увесь чорний, узяв та рiвненько й дрiбненько поцюкав його бiлим. Тiльки кiнцi пiр’їн на хвостi та на крилах лишилися чорнi, як у чорнило вмоченi. Голiвка ж яка: малесенька, витончена, не кругла, а довгастенька! А дзьобик: це ж не дзьобик, а пташине зернятко, нiжне, рожеве… Шийка горда, не довга й не коротка, спинка ввiгнута, хвiст трубою, i пiр’їн уньому десь не менш тридцяти шести. А крила ж, видно, такi легкi та сильнi, як пушинку, тiло носять.
1Привіт
2Привіт
1 Нарешті ми вибралися в кафе
2 Так я довго на це чекав
1 Офіціант можете підійти до нас
Підходить офіціант
1 Я буду салат
2 А я буду суп
1 Смачний салат, мені дуже подобається тут
2 Мені теж подобається тут
1 Може сходимо щераз
2 Так давай
1 Давай на наступній неділі
2 Так давай
1 Я сподіваюся буду весело
2 Звісно ж буде
1 Гаразд бувай
2 Бувай
Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого,— сама молиться душа... Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів... Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!
Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді бого-натхненний, як казали колись... І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (Зі щоденника О. Гончара).