Я гуляла в лісі де були сови, дятли та зозулі.
Як добре, що шумлять дерева на вітрі. Це пісня живої природи, бо дерева дають тінь і прохолоду людям і тваринам у спекотний день. Зелена крона дерев - це місце, де птахи будують свої гніздечка і вирощують пташенят, яких годують комахами. А листя шумить і заколисує пташенят і старого дідуся на лавочці під деревом...
Прислівник це незмінна самостійна <u>частина мови</u>, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звiдки? якою мiрою?
ранок - зранку , нiч - вночi , <span>добрий-добре, зима - взимку
</span>
На уроці розповідала скоромовку не закриваючи рота.
Надіюсь, твір у віршах не суперечить правилам? Придумалось тут колись...:)
Розмова з найкращою подругою за філіжанкою кави
у затишному кафе навпроти театру
<em> Сонет</em>
Питаєш ти, чи донкіхоти нам потрібні?
Ти знаєш, подруго, я вірю - так, авжеж.
"Сьогодні" наше на жахливий сон подібне -
Зло і Байдужість розрослись без меж...
"Мені!", "Моє!", "Для мене!", "Дай!", "Я хочу!" -
Звучать частіше ніж молитви і пісні.
Тому печальна туга серце точить:
Ну де ж мій Дон Кіхот на білому коні?
Романтик з поглядом рішучим і сміливим,
Ідеаліст, що вірить в правду і любов,
Із велетнями-вітряками він готовий
У бій відважно й благородно стати знов.
Мій лицар, що у грудях носить серце лева,
І у його очах я справжня королева...