<span>опинитися просто неба - залишитися без хати, немає де жити</span>
Катерина ("Катерина"):
"Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки, / Полюбила москалика, / Як знало серденько".
"...свою долю / Там занапастила"
"Будь щаслива в чужих людях, / До нас не вертайся!"
"Довго, довго, сердешная, / Все йшла та питала; / Було й таке, що під тином / З сином ночувала".
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
<span> У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: <span>безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він </span><span>оживає в пісенних рядках</span></span>
Батьківщина – це немов матір для кожної людини. З нею пов’язано чимало спогадів, до яких кожна особистість ставиться з особливим трепетом. Це і спогади дитинства, і навчання в школі, і громадські події. На Батьківщині все є рідним та близьким – люди, місця, соціум. А як же живуть люди далеко від Батьківщини? Мабуть, живуть, сумуючи.
Чому ж тоді люди їдуть з рідної країни? На це є чимало причин: робота, нова родина, пошук кращого життя. Але сум за рідною землею не покидає цих людей ніколи. Згадаймо хоча б письменників України, які перебували в еміграції. З яким сумом, жалем, тугою вони згадували неньку-Україну! Рідна земля завжди викликає у людини особливі почуття, емоції. Любімо свою країну та залишаймося на рідній землі!
<span><span>Жанр твору: оповідання</span>
Тема твору: розповідь про благодійну діяльність ченця Прохора, його намагання
подолати зло — добром у складні для Київської Русі часи.</span>
Ідея твору: возвеличення <span> доброти, </span>щирості,милосердя та засудження
підступності, жадібності, заздрості, жаги до збагачення.
Основна думка:
1)
«Бог дбає про рід людський і дарує йому корисне, очікуючи нашого каяття;
<span>
2)
«Суд без милості тому, хто сам не творить милості»</span>.
Проблеми, розкриті у творі: керівник і народ; милосердя і користь; гріх і покаяння; добро і зло;