Детективний жанр приваблював мене завжди - я люблю розгадувати складні та заплутані головоломки. Отже, приготуйтесь... Мій улюблений літературний персонаж - це комісар Жюль Мегре. Його "батьком" є видатний французький письменник Жорж Сіменон.
Поліцейський Мегре - майстер викриття найхитріших та найпідступніших злочинців, він знаходить їх навіть тоді, коли всі решта опускають руки, не знаючи, в якому боці копати.
"Народився" комісар у 1931 році, з'явившись у книзі "Петерс-латиш". А за сюжетом, датою його народження є 1884 рік.Він став головним героєм 75-ти романів та 28-ми оповідань. Його повне ім'я - Жуль Жозе́ф Ансе́льм Мегре́.Комісар має не дуже добру звичку - він постійно курить люльку з тютюном. Його неймовірну кількість разів намагалися вбити різними способами, але він, звісно, завжди залишався живим. Комісар Мегре давно одружений і дуже любить свою кохану.
На честь мого улюбленого літературного персонажа у 1966 році в Голландському містечку Делфзейл було встановлено пам'ятник. Його пригоди лягли в основу сюжетів більш як 40-а художніх стрічок.
Секрет успіху комісара полягає в максимальній емпатії, тобто він ставить себе на місце того чи іншого злочинця, коли розплутує чергову загадку.
Клим — боязкий,
несміливий хлопчина, який дуже боїться свого друга Кактуса. Він уникав
його, тікав, ховався. І одного разу потрапив у секретну лабораторію ТТБ.
Там він провів експеремент, який змінив хлопця.
Тепер він став сміливим, уже не боявся Сашка Смика, був впевнений у
собі. Незважаючи на страх, який деколи до нього приходив, Клим ніколи не
відступав. Це і показує, що насправді він відважний і рішучий. Йому
довелося подорожувати машиною часу, виконувати інструкції бабусі
Соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків.
Мені цей твір дуже сподобався. Але найбільше герой повісті. Я теж буду
намагатися бути такою сміливою і рішучою, як він!
Напевно, в життi кожноï людини рано чи пiзно настає такий момент, коли вона вiдкидає всi своï щоденнi турботи й проблеми, вiдсторонюється вiд буденноï суєти i замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у свiт. I, певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може вiдповiсти на це запитання. Однак чи це можливо? Хтось мрiє про матерiальнi блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути коханим i живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чiтко й без на гань визначити сенс свого життя. Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi вважали, що життя -i i,е постiйна боротьба за власне iснування й добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: Життя, мабуть, цо завжди Колiзей…). Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його iснування. Воно завжди вiдкрите, бо кожен по-своєму, iндивiдуально намагається на нього вiдповiсти. Менi ж найбiльше iмпонують слова О. Гончара, який стверджував, що саме в людяностi людини, в ïï мужностi, здатностi любити, в силi творчiй, у моральнiй чистотi полягає найвища духовнiсть, що становить iстинний сенс життя людей на планетi. Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона не зумiє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, вiдновити… Тому менi здається, що сенс життя полягає в умiннi жити та почувати себе щасливим.
<span>З літературної спадщини Івана Нечуя інтелігенції присвячено твір: А) Бурлачка</span>
Он создал русскую правду, прекратил набеги печенегов. Реформа церкви. И распространение книжности. Зафиксирована церковная десятина.