Мої батьки — дивовижні люди: вони приділяли мені стільки часу і уваги, що я завжди почувалася потрібною, мабуть, саме це відчуття дало мені впевненість в собі, врівноваженість. Навіть коли їхні справи заважали нашому спілкуванню, мої батьки вміли знайти правильні слова, щоб пояснити мені все, і я ніколи не сумнівалася, що мене у родині дуже люблять. Це забезпечувало мені майже постійне відчуття радості, звичайної повсякденної радості пізнання, спілкування, маленьких дитячих відкриттів. Мої батьки вміють пробачати помилки. За це я їм дуже вдячна: якщо в мене щось не виходить, я впевнена, що мене підтримають та щось порадять, але не засудять. Надмірні лінощі чи недбале ставлення до навчання в нашій родині зовсім не схвалюють, але коли я чогось не змогла, помилилася, не перемогла, я ніколи не боюсь про це розповідати, бо моя помилка — мій крок до самовдосконалення. І звісно, розумні вчаться на чужих помилках, але людей, які вчаться тільки на чужих помилках, не існує — так каже мій батько, підбадьорюючи мене. Мої батьки навчили мене не брехати. Тим, що завжди довіряли мені. І я так само довіряла їм. Ті моральні принципи, якими я зараз так пишаюсь — чесність, порядність, відчуття відповідальності, повага до інших людей, — усім цим я завдячую своїм батькам. Саме вони показали мені правильний шлях розвитку, яким я рухаюсь дотепер, вже багато в чому самостійно. Найголовніше ж — вони показали мені приклад чесного та гідного життя, сповненого праці і веселощів, творчості та уваги одне до одного. Якщо чесно, я починала цей твір із наміром написати про проблеми спілкування батьків і дітей, але, щойно почавши, відчула єдину потребу — подякувати. Мабуть, я щаслива людина. <span>Кожен підліток так чи інакше свариться з батьками, це факт, але головне у цьому — розуміння, наскільки дрібними і несуттєвими є ці конфлікти у порівнянні з тією любов'ю та теплотою, що завжди є між батьками та їхньою дитиною</span>
бувати в бувальцях-мати великий досвіду у чомусь,вирватись на чисту воду-розказати правду,<span>як рак свисне - вказується на те, що точного часу майбутньої події, котра обговорюється, визначити неможливо</span>
«Тайное Общество
Трусов, или Средство от испуга №9» - это попытка объяснить, что трусости
нужно избавляться. Клим Джура имеет побороть этот свой страх, а
вскользь и спасти планету. Автор мастерски сочетает психологизм и
назидательность: простые, даже немного банальные как для детской
литературы сюжеты обрастают психологической глубиной. Повести Л.
Ворониной - это форма психологической помощи ребенку, чувствует
слабость, которая не может защитить себя от хулиганкуватих сверстников
(таких, как Саша Смык, или Кактус). В повести Землю атакуют пришельцы с
чужой Галактики - коварные и хищные Синьоморды-Квакожеры, которым весьма
по вкусу наши насекомые. Климу в его борьбе с космическими варварами
помогают другие члены Общества - Жук и Заяц. Но в центре Тайного
Общества - Супербабушка Соломия. В реальной жизни это маленькая женщина с
добрыми глазами, которая печет пирожки для внучка. Но на самом деле это
женщина со сверхмощными способностями, которая основала Общество и
которая все время работает над удивительными изобретениями. В книге описываются увлекательне приключения и похождения мальчика. Признаки приключенческой литературы –динамичный сюжет, острота ситуаций, накал эмоций, мотивы тайны, похищения, преследования,преступления, путешествия и т. п. Внутри приключенческой литературы можно выделить несколько устойчивых жанров, различающихся по двум признакам: в какой обстановке происходит действие и каково основное содержание сюжета.