Події повісті Г. Тютюнника відбуваються у тяжкі для українського народу часи окупації німецько-фашистськими загарбниками. Ця жорстока війна принесла нашим співвітчизникам, як і іншим поневоленим фашистами народам знущання, хвороби, голод і смерть.
<span>У той час багато дітей залишилося без родини та без житла і були змушені самі шукати собі їжу, одяг та помешкання. В роки Великої вітчизняної війни вони поруч із дорослими працювали за верстатами, також, як і дорослі, вони не знали сну і відпочинку, вносячи свій посильний вклад у справу перемоги. Багато дітей та молоді у роки війни фашистські загарбники вивезли для робіт у Німеччину. </span>
<span> При першій зустрічі з героєм, ми дізнаємося "Лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку". Він з першого погляду закохався в Мавку, намагаєючись осягнути всю її красу і незбичайність. "Лукаш, тулячи до себе Мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує." Її причарував звук сопілки, що так і виспівавала в руках Лукаша. Але згодом почуття Лукаша гаснуть. Зявляється Килина - "Лукаш кидається до неї, вона переймає його руки; вони "міряють силу", упершись долонями в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім Килина трохи подалась назад, напружено сміючись і граючи очима; Лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати, але в той час, як його уста вже торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає ". Лукаш покидає Мавку і починає жити з Килиною, тому що та краще господиня. Але це життя не приносить Лукашу щастя, а лісовик робить з нього перевертня. Після чого Мавка все ж таки пробачає коханому і знову поверта людську подобу"З лісу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки." У кінці повісті він залишається поряд з Мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду"Лукаш починає грати. ..Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя... Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. Він сидить без руху. Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця".</span>
<span>Один з визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей — це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей. їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю й свій народ від загарбників. Трагічна ситуація, в якій опинився головний герой, дала можливість побачити високу моральність воїна, а також людей, які його врятували. Вражаючою в поемі є сцена, коли фашисти зігнали всіх мешканців села і поставили перед ними бійця, запитуючи: «Це ваш?» Не знайшлося жодного, хто б не відповів: «Це наш!» Та коли фашисти погрожували спалити все село, хоробрий юнак пішов на смерть, щоб через нього люди не зазнали горя. Цей солдат любив життя, але найбільше — людей, свій рідний край. Він, як і міфічний Прометей, жертвує своїм життям заради щастя Вітчизни. Андрій Малишко звеличив у своїй поемі «Прометей» людей-прометеїв та їх невмирущі подвиги в ім’я людства.</span>
Відповідь:
На кам'яному острові 2.Це був Тишкевич 3. Самі на острові 4. Тишкевич 5. Допит 6. Гонитва 7. Санькова врожба 8. Двоє серед степу 9. Пастух Рашит 10. В гостях у Вирвизуба 11. Пригоди Дурної Сили 12. Хто ж вивідник 13. Ворожбит Грицик 14. Суд у плавнях 15. Козацькі розмови
Пояснення:
Не впевнена шо це те що потрібно