Дехто має все й каже: «Сьогодні нема злиднів». Про ближніх вони не думають. Вони не ставлять себе на місце іншого, щоб не тривожитися й не втрачати свого спокою. Але з таким внутрішнім налаштуванням як вони зможуть знайти бідняка? Якщо людина думає про іншого, то вона знаходить бідняка й знаходить те, у чому він має потребу. А скільки є сиріт, яких нікому погладити по голівці! Люди забувають про тих, хто страждає. їхній розум зайнятий тими, хто живе розкошуючи, і з ними, а не з тими, хто страждає, вони порівнюють себе. А якби вони подумали, наприклад, про тих нещасних жителів Північного Епіру (Албанії), які за те, що осіняли себе хрестом, по двадцять років сидять у в'язниці, у тісній камері, один на одному!.. Тоді люди дивилися б на речі по-іншому. Страшно! Ми навіть подумати про це не можемо. Знаєте, що таке один на одному? І не сидячи, і не лежачи, і не стоячи... І яке там вікно, добре ще, як є якась дірка в стіні1<span>.</span>
<span><u>Тичина
Павло Григорович </u><span> народився 27 січня 1891 року в селі Пісках на
Чернігівщині в сім’ї дяка. Навчався в бурсі (хлопець мав чудовий слух і голос, тож співав у монастирському хорі),
потім у Чернігівській духовній семінарії
та Київському комерційному інституті. Під час навчання в Чернігові молодий
талант взяли під крило М. Коцюбинський та В. Cамійленко.</span></span>
<span>
Збірка
„Сонячні кларнети”, надрукована 1918 року, стала надзвичайною подією не лише
для української, а й для всієї слов’янської літератури, принісши нову мелодику,
нову форму, нове світовідчуття. </span><span>
Наступні
збірки „Замість сонетів і октав”(1920), „Плуг”(1920), „Вітер з України” (1924)
підтверджують визначне місце П.Тичини в українській поезії. Під час Другої
світової війни, коли саме буття народу було під загрозою, поетична сила Павла
Тичини вибухнула у віршах „Я утверждаюсь” і „Матері забуть не можу”.</span><span>
Помер
П.Тичина 16 вересня 1967 року.</span><span>
У
1973 році встановлено літературну премію імені Павла Тичини.</span><span>
Поруч
із суто дитячими віршами П. Тичини: „А я у гай ходила”, „Хор лісових
дзвіночків” – його пейзажні мініатюри здавна стали класичними зразками поезії
для дітей. Перу П. Тичини належать казки, написані за мотивами українського
фольклору: „Кожум’яка”, „Дударик”, „Івасик-Телесик”, „Як Дуб із Вітровієм
бився”, „Дума про трьох вітрів”, а також переклади та поетичні переспіви казок
Максима Танка (з білоруської); Алішера Навої (з узбецької) та інші.</span>
Ответ:
« мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». •« не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю»
Жили дід і баба. Мали вони трьох синів і одну дочку. Та коли їхні дти пішли працювати на полі, їх забрав до себе у царство лихий та потворний змій з 3 головами.Затужили дід і баба.Полилися у них сльози.А с тих сліз виріс горох.І з одного стручка виріс хлопчина.Був він на зріст не великий проте ріс не по днях а по годинах.Одного разу він запитав чинемає нього братвв та сестер.Дід і баба все йому розповіли.Він вирушив їх рятувати.Підібрав саму велику булаву і гайда змія знищувати.Прийшов.А змій питає
- Ти прийшов битися чи миритися.
- Битися звісно
довга була боротьба.Але все таки Котигорошко переміг.І визволив братів та сестру.
"Гайдамаки"
Тема:<span> боротьба українського народу проти польсько-шляхетського панування в Україні.
Ідея:зображення шляхетності українського народу на шляху боротьби, показано героїв Максима Залізняка та Івана Гонту, які незважаючи на все ідуть визволяти свій народ.
Епітети: </span>листя пожовкле, зорі червоні, <span>ти білолиций</span>, по синьому небу, море безкрає, ти вічний, <span>душа жива...
Порівняння: </span>А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили;Як над Вавілоном, над його садами;люблю розмовлять,
<span>Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою;
Риторичні питання: </span>Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось? Порадь мені ще раз, де дітись з журбою? Єсть у мене діти, та де їх подіти?
<span>Заховать з собою?
Звертання: </span>Сини мої, гайдамаки!Сини мої невеликі,
<span>Нерозумні діти.
</span>