-Онде наша діва, Онде наша Іва
Дівчинку звали Івою
Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись у драмі-казці Лесі Українки «Лісова пісня<span>», яка розповідає про красу людських почуттів і згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною і природою. </span>
<span>У ліс приходять люди, приносять свої клопоти. Голос Лукашевої сопілки пробуджує з зимового сну Мавку — «весна ніколи так ще не співала...» Дитина лісу і сільський хлопець закохуються. Перша дія — цвітіння їхнього кохання і одночасно це весняне буяння природи. На голос Лукашевої «веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти ». </span>
<span>У другій дії — зміліло озеро, «очерет сухопнелестить скупим листом». Природа в'яне. Почорнів жар маку. З останніми квітами та зжатим стиглим житом полягло й кохання Лукаша до Мавки. Тут ми бачимо, що роздвоєна душа юнака вагається — між поезією і прозою буття, мрією й буденністю. </span>
<span>На противагу Лукашеві, ніжна Мавка викликає у нас щире захоплення. «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає», — ці слова найстисліше і найяскравіше виражають головну суть образу Мавки. Вогонь її кохання сильніший за смерть. Він допоміг їй вирватись із мертвого царства Того, що в скалі сидить. Кохання Мавка сприймає, як «огнисте дерево». У ніч першої зустрічі з Лукашем на її чолі палає зоряний вінок, а коли коханий зрадив, «всі зорі погасли в вінку і в серці». В останньому монолозі героїні безсмертя асоціюється з ясним вогнем, вільними іскрами. І, як віра й надія, знову спалахують вогні в її зоряному вінку. </span>
<span>Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цей символічний епізод змушує нас задуматися про вічні моральні цінності: хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною. </span>
<span>Проза життя знищує прекрасну мрію Лукаша, буденщина засмоктує, наче поліське болото. Проте мрію вбити не можна. Про це голосно співає сопілка у фіналі. </span>
<span>Справді, людина завжди може знайти в собі сили з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу — через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання і добротворення.</span>
1. Юрій Винничук - не тільки письменник і журналіст, але й визнаний знавець
а. галицького анекдота
б. галицького костюма
в. галицької кухні
2. Письменник визначив жанр твору "Місце для дракона" як
а. повість-фентезі
б. повість-казка
в. повість-притча
3. Події у творі відбуваються
а. у Люботині
б. у Львові
в. у Галичі
4. За давнім звичаєм, наречений князевої донька мусив бути
а. багачем
б. рицарем
в. героєм
5. Зовсім молодий дракон спершу потоваришував з
а. побережником
б. пустельником
в. воєводою
6. Він не хотів дракона учити
а. малювати
б. співати
в. читати
7.Драконові було
а. 7 років
б. 8 років
в. 9 років
8. На думку пустельника, коли володар хоче зміцнити свою владу - першими гинуть
а. воїни
б. мудриці
в. поети
9 Один из княжеских гонцов встретил четырех путешественников. Это были
а. рыцарь, его оруженосец и двое слуг
бы. рыцарь, его двое джур и слуга
в. двое рыцарей, их оруженосец и слуга
10. Князь попросил дракона подвергнуться рыцарю, который будет на шлеме стяжку
а. синюю
бы. фиолетовую
в. голубую
11 Кто называл дракона Мотыльком?
а. князь
бы. рыцарь Лаврентий
в. Анастасия
12Кто стал зятем князя?
а. рыцарь Лаврентий
б. его оруженосец
в. его слуга