Хіба я не люблю Тараса...
Його віршів...Його пісень
Як сина колихає мати
Лякають козаки дітей...
І віють вітри на Вкраїну
І на полях пшеницю жнуть
Чужі брати і рідні сестри
До нього на Могилу йдуть
Прохолоднішає, од, заграва, поринула, місцинами, чаєнята
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа.
<span>1. Пленные немцы - искренние строители
2. Календула Фридриха
3. Злые дети разорили их, еще и крестик с прутков поставили
4. Фотография
5. Болезнь Фридриха
6. Украшения из кирпича
7.Самоубство
8. Оранжевая цветок, расцвела на клумбе.
9. Рукавица, а в ней - фотография двух девочек в белых платьицах.
10. "Вы не знаете, где наш папа?"
1. Полонені німці - щирі будівники2. Нагідки Фрідріха3. Злі діти розорили їх, ще й хрестик із прутків поставили4. Фотокартка5. Хвороба фрідріха6. Прикраси із цегли7.Самогубство8. Жовтогаряча квітка, що розцвіла на клумбі.9. Рукавиця, а в ній — фотокартка двох дівчаток у білих сукенках.10. "Ви не знаєте, де наш тато?"</span>
<span>"Повість минулих літ" вважається історичним документом та художнім твором. Історичним тому, що розповідає про минуле нашої історії, також вона написана нашими предками, і з неї ми дізнаємося про давні події. Художнім тому, що разом з тим, у них відображене авторське бачення подій.</span>