Санька-сільський хлопчисько, у нього є сестричка Танька і старший брат. Між передніми зубами у нього була велика дірка, і хлопці йому заздрили. Санька хитрий, поддразнивает головного героя: «Бабусі Петрівни злякався! Ех ти! »Дізнавшись про пряник, Санька швидко знаходить потрібні слова і ловить героя на вудку:« Скажи вже краще - боїшся її, і ще жодній! »Сашко такий не через характеру, а через своїх батьків.
На степу і у хаті
Стомлена, спечена, пилом прибита,
Журиться нива, дощем не полита;
Що орачеві цей рік вона дасть?
Випаде ж, боже, такая напасть:
За літо дощику хоч би краплина…
Притьмом укриє нужда селянина,
Де він добуде той хліба шматок
Задля малих незмисленних діток?
Журиться тяжко і сам хлібороба:
<span>Виляже взимку без корму худоба…</span>
У нашому великому та неосяжному світі існує дуже багато цінностей, при чому усі вони різні для кожної людини. Одні понад усе в своєму житті цінують гроші, прагнуть до збагачення та матеріального достатку. Інших турбує моральні надбання і духовність. Хтось повністю віддає себе обраній справі, вчиться, читає різноманітну літературу, а хтось найбільш усього цінує свій час. К слову сказати, що час – це одна з найбільших цінностей у житті людини, і його марна трата приводить до неприємних наслідків.
Достатньо часто ми сумуємо, якщо загубимо якусь дрібну річ і впадаємо у розпач, коли втрачаємо якісь більші цінності, але майже ніколи не шкодуємо, коли марно гаємо свій час. А ось якщо замислитися, то втрата часу в деяких випадках рівноцінна смерті людини, яку ніхто не в змозі зупинити. І якщо ми так сильно вболіваємо за людиною, яка покинула цей світ, то чому ж ми не сумуємо за назавжди втраченим часом? Адже й видатний український просвітитель, філософ та педагог Г. Сковорода у своєму афоризмі каже нам саме про це: «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
Український письменник Я. Дмитренко в одному із своїх творів застерігає нас, повторюючи відомий афоризм Г. Сковороди: “Мандрівник вічний – невблаганний час – іде вперед, його не зупинити”. Нам добре відомо, що усе на цій землі коли-небудь перестає існувати, і навіть час – швидкоплинний і незлічений.
Багато українських видатних діячів, письменників та поетів своїм життям та творчістю доводять людству, що не треба витрачати свій час на непотрібні та пусті справи. Ось і видатний український письменник і поет В. М. Сосюра закликає читачів:
«Працювать! Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя».
Цей призив закликає людей берегти кожну секунду свого життя, бо “велике щастя — жить”, але, на превеликий жаль, життя може перерватися у будь який момент, а нам треба так багато усього успіти і зробити все, що нам покладено у нашому житті. А слова І. Франка “Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!” закликають нас зайняти активну життєву позицію і віддатися своїй діяльності так, щоб вона билася в кожній клітині нашого єства. І. Франко вмів дуже цінувати свій час і вірно розумів вислів Г. Сковороди «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
<span>У сучасному суспільстві досить часто можна зустріти людей похилого віку, які, всупереч усе, молоді духом та душею і встигли зробити за своє життя так багато, що їм є що розповісти. Слухати ці розповіді дуже приємно. Такі люди завжди прагнуть нагадати нам, щоб ми берегли свій час, цінували кожну хвилинку свого життя та не витрачали його марно. Як каже іще одна життєва мудрість – “На годину спізнишся — за рік не доженеш”. І тому щасливою людиною буде той, хто зможе знайти сенс у своєму житті, але найщасливішою стане та людина, яка зуміє правильно використовувати час, який нам даний на втілення своїх мрій, на те, щоб після себе залишити слід на землі, який би ще довго нагадував нащадкам про наше існування.</span>
Навчися слухати, і ти зможеш отримати користь навіть з тих, хто говорить погано.
Плутарх
Ясність – головне достоїнство мови. Аристотель
Найбільше з достоїнств оратора – не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, що не потрібно.
Цицерон
Коли
ти хочеш показати твоєму співрозмовникові в розмові якусь істину, то
найголовніше при цьому – не дратуватися і не сказати жодного недоброго
чи образливого слова.
Епіктет
Не завжди говори, що знаєш, але завжди знай, що говориш.
Клавдій
<span>...Ти тільки вчися говорити,
До мови серцем пригорнись.
Щоб українцем в світі жити —
Ніколи мови не зречись.
Бо той, хто зрікся свого слова,
Він другосортний має лик.
А в кого в серці рідна мова,
Той дуже мудрий чоловік!</span>
© Н. Красоткіна
<span>
Народна мудрість</span>
Яка головонька, така й розмовонька !
Умієш говорити – умій слухати .
Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути .
З пустого в порожнє переливати!
Наговорили, що наварили, а глянь – аж нічого.
Багато наговорено, та мало сказано.
<span>Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто без ладу, то теж не
затикай.
Мовчанка гнів гасить.
Менше говори — більше вчуєш.
</span>
• епітети: «час гарячий», «ясне небо, море, хмарки, сонце», «злотиста блакить», «тихий плескіт», «хвилечка перлиста», «стежечка злотиста», «щире золото», «золотий шлях»;