І раз Шехерезада так почав своє оповідання:
— Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам'ятаєте, що то таке весна? Пам'ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам'ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!.. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось... З ким?
А з небом, з вітром, з сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого... Словом, кажу вам, було це навесні.
А я, мої панове, їхав з моїм контрабандистом Семеном Пустуном до кордону. І той кордон я мусив неодмінно у той же день перейти, не ждучи навіть ночі. Але коли я сказав це Семенові, він мовчки-понуро озирнув мене, знехотя посміхнувся й, одвернув .....
Поезія
складна й вишукана
зачаровує, дивує, затягує
не дає тобі спочинку
краса
"На вічну пам'ять Котляревському"
Тема: звернення Шевченка до Котляревського, вшанування таланту великого поета, творчість якого розпочала розвиток нової української літератури.
Ідея: возвеличення історії України та її мови.
Основна думка: "Будеш, батьку, панувати поки живуть люди, поки сонце з неба сяє тебе не забудуть"
Жанр: громадянська лірика, звернення.
Художні засоби:
- епітети: червону, одиноке, багатий, божий, милого, темним, дрібні, мудру, щиру, сизий, чужому, широке, глибоке, одинокий, праведная;
- порівняння:
опиниться, послухає;
мов батько та мати;
та дрібно, та рівно, як бога благає;
не кинь сиротою, як кинув діброви;
згадаю, заплачу, як тая дитина.
- метафори:
...а хвилі на той бік ідуть та ревуть; з вітром могила в степу розмовляє; ...там море грає; верба сміється; і сонце гляне; пішла дібровою руна, руна гуляє, божа мова; засне долина; сонце гріє, вітер віє з поля на долину, над водою гне вербою червону калину.
Ответ к твоему примеру 16*е3Б5=е48Б90
Найсильнішими був Іван Сила і є Вірастюк.