Мені найбільше сподобався герой твору хлопець на і"мя Павлусь. у ньогої був дід Андрій, який привчав хлопця до лицарського ремесла. Навчав хлопця їздити на коні, кидати спис та внкар, орудувати шаблею та розповідав різні цікаві історії про їхні пригоди. ще в ньго були сестра Ганнуся, батько, мати і старший брат Петро, але він вже пішов на Запоріжжя.
Якось у село ввірвались татари, запалили хати та почали ловити дітей. мати та дід хлопчини загинули, а Ганну та батька захопили у полон.
Павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в Крим і знайти спосіб урятувати сестру. У які б скрут ні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. Це допомогло йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік.
В літературі все ідеалізовано. На жаль, в нашому світі немає нічого вічного. Це реалії життя. Як на мене, букетно - цукеровий період - це проста закоханність. А кохання приходить потім. Коли люди вчаться не звертати увагу на певні недоліки своєї половинки, терпіти, пробачати, чекати, поважати.
Кохання може бути довгим, якщо обидві людини прикладають певні зусилля, аби зберігти його. Одного бажання мало, бажання однієї людини - це замало для кохання.
1.Свиня Манюня у метро під свинарником
2. Бій биків з участю корови Контрибуції
3. Пригоди у Києві
4. Екзамен. Переекзаменовка
5. Ява-Кукурудзо шукає острів
6. Порятунок Собакевича з колодязя
7. Утопленик. Незнайомець з тринадцятої квартири
8. Добрий Максим Валерянович
9. Нічні пригоди у печері
10. Розкрита таємниця годинника
11. Дива діда Соломона
12. Лихо в селі
13. Відважний Ява
14. Троє невідомих
15. Весілля вчительки і лейтенанта
таке тільки є
Разлука для любви то же, что ветер для огня: маленькую любовь она тушит, а большую раздувает еще сильней...каждое слово уместно и бесконечно мило уже потому, что говорится оно самым дорогим на свете голосом.Судьбу нельзя два раза пытать... Не годится... Она узнает, подслушает... Судьба не любит, когда ее спрашиваютвливалась в мою душу весенняя грусть, сладкая и нежная, исполненная беспокойных ожиданий и смутных предчувствий, – поэтическая грусть, делающая в ваших глазах всех женщин хорошенькими и всегда приправленная неопределенными сожалениями о прошлых вёснах.<span>Сегодня наш день, и никто у нас его не отнимет..</span>