Ой спiванки-коломийки<span>, в’язанку з них в’яжу, Як попросять заспiвати, я ся не вiдкажу. Як я стану </span>коломийки<span> спiвати, спiвати, Засмiєшся, i затужиш, i станеш гадати. Ой дрiбонько </span>коломийка<span>, дрiбонька, дрiбонька, Одна мила, друга люба,...
</span>Жив народ собі один Звався Український Але він не знав, що є Ще народ Російський Жили собі добре в них Та радяньська влада Взяла та й народи ті Братами назвала Маєм Київ ми столицю, Україну Мати, І не треба, Москалі, Нам тут заважати...
Маруся Богуславка - образ дівчини-полонянки. Прочитавши твір, багато хто задає собі питтаня -вона героїня чи зрадниця?
У кожного своя думка,але я вважаю,що Маруся Богуславка - патріотка своєї Батьківщини. Вона допомогла козакам-невільникам,які тридцять три роки просиділи у темниці ,вибратися і повернутися додому.
Та хтось скаже,що Маруся Богуславка зрадила свою Вітчизну,бо допомогла своїм землякам,проте сама з ними не повернулася. Вона боялася осуду,бо зреклась християнської віри і стала мусульманкою. Дівчина не змогла залишити дітей і чоловіка, за словами з пісні,Маруся,звикладо чужини:
Бо я вже потурчилася,
Побусурменилася
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного.
На мою думку,Маруся Богуславка все таки патріотка свого краю,але не повернулася додому,бо мала обов'язок перед своєю родиною і на її місці так вчинив би кожен.
1. Працьовитий селянин
2.Івоніка — уособлення цінностей народної моралі.
3. Люблячий батько
4 .Івоніка Федорчук є взірцем християнської добропорядності.
5. Зовнішність і характер: "Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…";"...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
6. Сталення до землі: в<span>ін її дуже любить, увесь час подумки розмовляє з нею.</span>
історія утворення Карпатських гір за народним повір’ям.
Емма Андієвська народилася у 19 березня 1931 році у місті Сталіно (Донецьк). Через хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом — у 1939 році — до Києва. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам’ять і вже в 9—10 років читала найвідоміші твори світової літератури. На початку війни батька Емми було безпідставно розстріляно радянською владою, і вона з матірю у 1943 році виїхали до Берліна на Захід. Живучи у Німеччині, дівчина відмовилась вчитися у жіночій гімназії, і її, попри правила, прийняли до чоловічої. Окрім того, вкотре загострилися проблеми майбутньої мисткині із здоров’ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті. Наприкінці 1949 року родина переїхала потім до Мюнхена. Маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська брала уроки оперного співу. У 1955–1957 рр. Андієвська працювала фрілансером на радіо «Свобода» у Мюнхені. У 1957 році закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія та переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці разом з Мирославом Лабунькою — майбутнім ректором Українського вільного університету. У 1959 році Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя аж до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен. Андієвська щорічно на місяць їздила у США, щоб у 1962 році отримати американське громадянство. Пропрацювавши фрілансером на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рр., Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо до 1995 року. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода». У 1992 р. авторка вперше після довгого часу побувала в Україні. Після 2000 р. Андієвська декілька разів відвідала свою малу батьківщину — Донеччину. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами Власні поезії авторка почала друкувати у діаспорній українській пресі починаючи з 1949 року. Перша поетична збірка«Поезії» (1951 рік) викликала захоплення літературної критики. Відтоді авторка публікувала всі свої твори під іменемЕмма Андієвська. Поетична збірка «Вілли над морем» у 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Емма Андієвська є також авторкою короткої прози — збірки оповідань «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Проблема голови» (2000), збірки «Казки Емми Андієвської»(2000) та твору «Джалапіта» (1962).
Джерело: http://dovidka.biz.ua/emma-andiyevska-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua