Томущо у карпатських гуцулів є такий звичай - якщо людину проводжати з веселощами, то на тому світі вона ніколи не знатиме суму.
Тема: присягання у вірній любові одне до одного двох закоханих. Ідея: уславлення почуття, яке є смислом життя двох люблячих сердець. Основна думка: вірність у коханні — основа родинного затишку. Жанр: пісня, інтимна лірика. Римування: паралельне. Твір побудовано на діалозі двох закоханих. Художні засоби «Сонце низенько, вечір близенько» Повтори: «Ой прийди, прийди». Метафора: «Спішу до тебе, / Моє серденько». Звертання: «Серденько моє». Епітет: «Кохання вірно, чесно, примірно». «Сонце низенько» — народна пісня, в якій оспівується кохання парубка та дівчини, які чекають вечора, щоб зустрітися. Головне у стосунках молодих людей — вірність та чесність, ніжність, Хлопець називає дівчину «мої серденько», дівчина — «мій голубочку». їхні почуття глибокі, такі, що закохані не уявляють собі життя одне без одного. У пісні є характерні вигуки, пестливо-зменшувальні слова та інші засоби виразності.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/sontse-nizenko-vechir-blizenko-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Любов — радість, любов — джерело натхнення. Споконвічна тайна людського буття. І щасливий той, хто спізнав у своєму житті силу цього дивного почуття. Від Ярославни, від «Слова о полку Ігоревім» через народний епос, поезію середніх віків і класику вічна тема любові прийшла до нас. Серця під впливом божественного почуття несуть дар життя і поезії… Петрарка, Шекспір, Шевченко, Пушкін, Франко, Леся Українка, Сосюра, Павличко, Ліна Костенко…<span>Людина, серце якої не плакало від солодкої муки, душа якої не боліла коханим ім’ям, не може зрозуміти цього прекрасного почуття. А якщо Бог нагородив її цим неоціненним скарбом, то народжується диво-поезія, якій судилося стати безсмертною. І не один закоханий повторював печальні Франкові слова, де і «розпука», і «невтишима тоска», де «любов… плаче так гірко». Кохання робить людину красивішою, облагороджує її. У душі виникає щось незбагненно-животворяще, народжується світ краси і величчя. Це любов водить сонце і світила, цс вона є володаркою усього досконалого, «любов душ. — це лад, це ум природи», — стверджують поети світової класики. Любов омиває наші серця цілющим дощем, ростить добро і завше стверджує в людині людське, вивищує нас над злом. Любов дарує хвили: ч радості, дарує світло і тепло. І ніхто не в силі від неї відмовитися, не прийняти її.</span>
Головні герої:Іван Сулима — досвідчений воїн, мудрий, розважливий, добре володів технікою бою. Козаки його поважали за чесність, справедливість, мужність і незаплямовану людську гідність. А головне те, що йому довіряли, бо він дуже добре знав, коли і як краще зненацька напасти, захопити ворога.
Вірш написаний у 1845 році.
Тема: висловлення поетом критики стосовно діяльності Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з Московією, який призвів до втрати української державності.
Ідея: заклик-звернення до недругів не «сміятися» з України, бо прийде час її могутності й розквіту.