Українські балади - перлини усної народної творчості:
Можна з впевненістю сказати, що український фольклор - багатий та дуже гарний. Наші предки створювали перлини народної творчості протягом багатьох віків. Завдяки баладам ми сьогодні можемо поринути в історію, згадати, як жили наші пращури, зазирнути в їх душу. Балади зазвичай мали трагічні або фантастичну розв'язку, але це не робить їх менш яскравими.
Тем для балад величезна кількість: туга за домівкою, бажання зустрічі із коханою людиною, смерть козака на війні, зла магія, прокляття свекрухою невістки та багато інших. Розмаїття тем вказує на те, що балади є відбиттям світовідчуття поколінь. Українські балади - справжні перлинки народної творчості.
Приклади балад: "Ой не ходи Грицю", "Ой чиє ж то жито, чиї то покоси", "Да шумить чудо дібровонька".
У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки — Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити.
Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За Лоскотоном ганялися цареві охоронці, але ніяк не могли спіймати. Тоді цар Плаксій пообіцяв тому, хто спіймає Лоскотона, віддати свою дочку за дружину. Був у царя капітан Макака, який дуже хотів стати царським зятем. Він підстеріг Лоскотона і спіймав його.
У палаці зібралися грати весілля. Але тут до в'язниці, де сидів Лоскотон, прийшли батраки й робітники і звільнили доброго веселого чоловіка. У царя в цей час був бенкет: усі скакали й од щастя гірко плакали, бо то радість у них така. Аж раптом — Лоскотон! Стрибнув до царя на трон, почав його лоскотати, і Плаксій так розреготався, що аж лопнув од сміху. Цареві діти втекли до чужих країв, а країна та живе весело й донині.
<span><span>У байціЄ.Гребінки «Ведмежий суд»валегоричних образах показано несправедливий суд. Такі випадки, коли бідних людей засуджували до суворих покарань за невелику провинучи навітьзовсім ні за що, траплялися на той час дуже часто. Через цепростілюди ненавиділи чиновників, які виносили жорстокі йнеобґрунто-вані вироки. Ця ненависть виражаєтьсявбайці тим, що судді представленівобразах хижаків, вічних ворогів трудівників: ВедмедяіВовків. Ці тварини завжди лякали людей своєюкровожерливістюі силою. Але, мабуть, ще менше людям подобається лисиця, адже це хиже створіння діє не стільки силою, скільки хитрістю іпідступністю,зним боротися ще важче. Саме тому Лисиця уособлюєу творі образдонощика, який є, може, ще небезпечнішимза чиновниківчерез свою підступність і ницість. Отасе, негативнеставлення народудо чиновництва проявляється вже у виборі персонажівдля твору’.Особливо показовим є те, що судять усі ці хижаки Вола,мирнУ*спокійну і працьовиту тварину, яка уособлює простоготрудівника-Так виражено беззахисність простої людини переддержавним»чиновниками.</span>
<span>Але ще гостріше негативне ставлення народу до визискувачів проявляється в описі самого судового процесу. Виявляється, що Вола судять за те, що він«На панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль».Отже, провина Вола в тому, що він поводився так, як звеліла йому природа.І як же його судять Ведмідь і Вовки? Хіба вони обдумали справу, розглянули її всебічно? Хіба вони перевірили донос чи принаймні дали Волові щось сказати у свій захист? Ні! Вони «трохи не цілі сутки» судили Вола «по-своєму», тобто звинувачували його в тому, чого він не робив: «А то він сіно їв!» — Вовки завили», маючи на увазі, що Віл їв м’ясо.Зрозуміло, що весь цей процес — суцільний обман. А влаштований він тому, що Віл «ситенький був». Тому судді слухати його не стали, бо думали не про справедливість, а тільки про те, як би поживитися Волом. Про це свідчить абсурдний вирок:Понеже Віл признався попелястий,Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,Так за такі гріхи його четвертувать І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,Лисичці ж ратиці оддать.Саме так бачили прості люди чиновницькі суди: збіговисько хижаків, які дбають тільки про наживу, тільки про те, як би побільше здерти з селянина чи міщанина. Це викликало народний гнів, обурення, ненависть, що і показано в байці. Єдиною, хоча й гіркою втіхою залишалося для людей те, що донощики часто в таких судах залишалися ні з чим. Це у творі підкреслює вирок, за яким Лисичка отримує не шматок м’яса, а лише ратиці.<span>Таким чином, можна сказати, що в байці Є. Гребінки «Ведме- жии суд» переконливо показано негативне ставлення народу до чиновників, його огиду і ненависть до них. Твір засуджує сваволю і несправедливість суддів, викриває хижацьку сутність чиновництва,л^твоюякого стає в байці єдиний позитивний персонаж, що уособ- людину з народу, — Віл. Саме тому, а ще до того і через свою жню довершеність, ця байка вважається одним із значних тво-8 вУкраїнській літературі.</span></span><span>
Подробнее:ВТІЛЕННЯ В БАЙЦІ «ВЕДМЕЖИЙ СУД» ПОГЛЯДУ НАРОДУ НА ЧИНОВНИЦТВО ТА ОЦІНКА ЙОГО НЕСПРАВЕДЛИВИХ ДІЙ - 8 клас - Українська мова та література - Сочиненияhttp://allcompositions.at.ua/publ/21-1-0-1456#ixzz3JcowlVDG</span>
</span>
-Привіт!
-Привіт!
-А ти бачив сьогодні веселку?
-Ні будь-ласка розкажи якого ольору вона була і чи велика???
-В неї були різні кольори сині, зеоений, жовтий та ще непамятаю.
-Мені дуже подобається дивитися на веселку наступний раз обовязково подивлюся на веселку.