Хіба ревуть воли як ясла повні
злбражено владу панів над селянинами
Для мене звичаї і традиції є дуже дорогими й цінними. Вони возвеличують іх народ, вони не дають забути про певні свята та обряди, які також є не менш важливими для мого народу. Кожний народ світу має свою історію. Але історія моєї країни дуже цікава. Звичаї та традиції , яких дотримувались наші предки, дійшли і до наших часів. Вони не дають людям забувати історію свого народу. Тому національні звичай і традиції є дуже важливими для мене.
Уособлення. ппо мспп мпора нол иаенр ітрао врпг врпа
Тема Чуми вже давно і широко використовується світовими письменниками. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». Ми вживаємо вислів «СНІД — чума XX століття», ми кажемо: «Та ти чумний, чи що?». І мало хто при цьому згадує справжнє значення одного з компонентів цих висловів. Але в 1947 році
А. Камю вирішив звернутися до цієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію із дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». Та чи зникла?
Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума — це не тільки жорстокість. Чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Та найстрашніше те, що Чума заразна. Будьяка людина, що торкається її, відчуває її дихання, просто наближається до неїі ризикує заразитися. Але ж «Чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.