Ідея<span>: уславлення щирої любові, поваги онуків до бабусі</span>
Twas brillig, і slithy toves
Зробили і навертають у вабе:
Всі мімси були борогови,
І моме ратгби виїжджають
Остерігайтеся Джаббервока, мій син!
Щелепи, що кусаються, кігті, що ловлять!
Остерігайтеся птаха Jubjub, і уникайте
Фрумiйний бандернч!
Він взяв у руку свій меч ворпал:
Довгий час він шукав ворога,
Так відпочивав він на дереві Тумтум
І стояв деякий час у думці.
І, як у всьому думці, він стояв,
Jabberwock, з очима полум'я,
Скріпившись по дереву,
І бурчали, як прийшли!
Один два! Один два! І через, і через
Vorpal леза поїхала snicker-snack!
Він залишив його мертвим і з головою
Він пішов назад.
Чи ти зарізав Яббервока?
Підійдіть до мого озброєння!
Frabjous день! Каллох! Callay!
Він жартував у своїй радості.
Twas brillig, і slithy toves
Зробили і навертають у вабе:
Всі мімси були борогови,
І моме ратгби виїжджають.
Прочитавши твір, можна зрозуміти, що для Калитки найважливіше — купити землю, отже, потрібні гроші. Тому всі його вчинки спрямовані на здобуття грошей. А гроші, якщо тільки вони керують людиною,— це основна причина всіх людських вад. Саме вони зробили Калитку крутієм, деспотом, лицеміром і стяжателем.
У своєму романі «Місто» через розкриття образу Степана Радченка – вихідця з села, який прагне «закріпитися» у міському житті – В.Підмогильний намагається розв’язати одвічну проблему неоднозначності людської душі, знайти рішення, не моралізуючи та не кидаючись у крайності.Основна тема твору – доля селянської молоді, у якої після радянської революції з'явилася неймовірна до того можливість отримувати якісну освіту, «вийти в люди», досягти чогось більшого у житті, а також внести у закостеніле сільське життя живий подих прогресу, культури, творчого прагнення та натхнення. Проте багато з них, і Степан також, стикнулися з тим, чого не чекали. Місто давно живе за своїми правилами, яких не під силу змінити наївним «здобувачам» з села, скоріше їхня доля – пристосування, в кращому випадку таке, що дозволить їм розкритися та реалізувати свої амбіції.Степан Радченко, енергійний, здібний, рішучий, впевнений юнак, що приїжджає з села до Києва, щоб отримати освіту та направити її на благо рідного села, сприяти переходу сільського життя на новий, вищий рівень у всіх сферах. Спочатку його лякає місто – велике, шумне, вороже, сповнене незнайомих людей та незвичних дійств. При цьому село здається йому тихим пристанищем, чимось ідеальним, теплим, рідним. Проте місто знайшло гачок, на який впіймало Степанову душу, та поступово змінило і його прагнення, і світогляд.<span>Степана захопила література, він відчуває в собі разом і здібність до неї, і жагучу потребу визнання свого таланту. Він кидає навчання, стає відомим письменником, але разом із цим пристосовується до міського життя, починає поділяти і мрії міських жителів , і способи їх здійснення, і моделі поведінки. Степан Радченко більше не ідеаліст, сповнений світлих сподівань, а прагматичний молодий чоловік, здібний, ерудований, іронічний, який здатний на жорсткість задля досягнення своєї мети.
Чи підкорив місто головний герой?.Він підкорив місто, але місто покорило його...він став типовим жителем міста.
</span>