У своєму романі «Місто» через розкриття образу Степана Радченка – вихідця з села, який прагне «закріпитися» у міському житті – В.Підмогильний намагається розв’язати одвічну проблему неоднозначності людської душі, знайти рішення, не моралізуючи та не кидаючись у крайності.Основна тема твору – доля селянської молоді, у якої після радянської революції з'явилася неймовірна до того можливість отримувати якісну освіту, «вийти в люди», досягти чогось більшого у житті, а також внести у закостеніле сільське життя живий подих прогресу, культури, творчого прагнення та натхнення. Проте багато з них, і Степан також, стикнулися з тим, чого не чекали. Місто давно живе за своїми правилами, яких не під силу змінити наївним «здобувачам» з села, скоріше їхня доля – пристосування, в кращому випадку таке, що дозволить їм розкритися та реалізувати свої амбіції.Степан Радченко, енергійний, здібний, рішучий, впевнений юнак, що приїжджає з села до Києва, щоб отримати освіту та направити її на благо рідного села, сприяти переходу сільського життя на новий, вищий рівень у всіх сферах. Спочатку його лякає місто – велике, шумне, вороже, сповнене незнайомих людей та незвичних дійств. При цьому село здається йому тихим пристанищем, чимось ідеальним, теплим, рідним. Проте місто знайшло гачок, на який впіймало Степанову душу, та поступово змінило і його прагнення, і світогляд.<span>Степана захопила література, він відчуває в собі разом і здібність до неї, і жагучу потребу визнання свого таланту. Він кидає навчання, стає відомим письменником, але разом із цим пристосовується до міського життя, починає поділяти і мрії міських жителів , і способи їх здійснення, і моделі поведінки. Степан Радченко більше не ідеаліст, сповнений світлих сподівань, а прагматичний молодий чоловік, здібний, ерудований, іронічний, який здатний на жорсткість задля досягнення своєї мети. Чи підкорив місто головний герой?.Він підкорив місто, але місто покорило його...він став типовим жителем міста.
Смії- здавалося б, звичайнв річ. Ми сміємося коли на весело , та й годі. Але якщо подивитися все не так просто. Сміх може грати кілька ролей. Ми сміємося над кумедним жанром- тут сміх виступає як прояв позитивних емоцій.Навіть вчені кажуть про те, що веселий, здоровий сміх є дуже корисним. Він поліпшує настрій людини, добре впливає на здоровя.Як стверджують вчені , сміх навіть подовжує життя. А про те , що сміх втілює в собі саму радіть цього життя , не варто і казати. І так зрозуміло!
Вадим Кулаківський - однокласник Софії. Вона його любила, але він виявився брехуном і злодюгою. Вадим із забезпеченої сім'ї, але добуває гроші нечесним шляхом. Він має привабливий вигляд, але він має шкідливу звичку палити. Він говорити сленгом і зверхньо ставиться як до рідних, так і до однолітків. Вадим не чемний, він зневажає Сашка і називає його "бомжиком".
Сашко Крутяк - сусідський друг Софії із багатодітної сім'ї. Він рідко відвідує школу бо повинен заробляти гроші, щоб допомогти матері прогодувати сестричок. Сашко любив Софійку і в усьому підтримував її, готовий піти на будь-який резикований вчинок заради неї. Він не дуже гарний, але щирий, добрий і відповідальний. Він наполегливо працює і з любов'ю ставиться до родини.
Автор використовує легенду про євшан-зілля з "Літопису руського" XIV століття для того, щоб звернути увагу сучасників та нащадків на те ганебне явище, коли багато українців заради розкоші та слави відцуралися від батьківщини, свого народу й рідної мови. Він замислюється над тим, що ж треба зробити, де знайти чарівного євшан-зілля, яке б повернуло людям історичну пам'ять.
Коли до Климка біг Зульфат,то він кричав що на них знову нападають італійці,але зараз воин вбивають всіх і все на свому шляху тоді,щоб вижити,нам треба негайно тікати. Климко дуже налякався, і вони швидко побігли до дому, де на них чекала з речами Наталя Миколаївна. Всі разом бігли полем, але раптом вони опинилися в лісі. Ідучи лісом,хлопці дивилися по сторонам і милувалися прекрасними пейзажами. Пройшовши 1 км вони побачили якусь хатинку. Підійшовиши до неї Наталя Миколаївна постукала, але ніхто не відчинив,і позаду пролунав чийсь голос: -Ви хто такі?Що ви тут робите? Ми обернулися,а там стояв чоловік. Тоді Климко відповів: -Ми,дядечку,із Донбасу,тікали від італійців! Климко розповів про іхнє становище і що вони не знають що робити далі. Тоді чоловік сказав -добре!лишайтеся в мене! Я вам збудую нову хатину і будете жити тут!Тут спокійно, а ще недалеко є ферма будете за нею доглядати! -Ми згодні!-сказали вони хором Через 1 рік Климко і Зульфат ходили до школи, а Наталя Миколаївна влаштувалася вчителькоюу ту школу де вчилися хлопці.Всі були задоволені, а головне щасливі