<span>Останнім часом сучасна людина абсолютно помилково стала розподіляти саму себе і природу. Думається, що всі ми забули, що ми є не чим іншим як природою та її найяскравішим виявом, між людиною і природою можна впевнено поставити повноцінний знак рівності. Особливо приємно усвідомлювати той факт, що людина і природа – це одне і те ж тоді, коли в людській свідомості поселяється думка про те, наскільки велика природа, наскільки великий і дивовижний світ. Насправді, зрозуміти це дуже просто, необхідно лише уважно спостерігати за природними явищами, замислюватися про них і давати їм належну оцінку, якої вони заслуговують.</span>
що добро перемагає зло , потрібно бути завжди чесним , ввічливим...
Художні засоби в поезії.
Риторичні оклики:«Як він ішов!»«З шаленою радістю на виду!»«З гімном вулканним без музики й слів!»«Натхненно творив ходу!»
Риторичні запитання: «Що там?»
Метафори: «струменіла дорога», «далеч... текла», «співали ноги», «тиша музику берегла»; «планети грядуть на орбиті».
Епітети: «жадібні очі», «шалена радість, щастя», «сміхом гарячим», «полускана земля», «співчувати убого», «чужа біда».
<span>Повтори: «Як він ішов!», «З шаленою...», «І ніхто...»</span>
<span>Привіт Любов Пономаренко! Я прочитав(ла) твій твір "Гер Переможений". Шкода, що він такий маленький, але надзвичайно цікавий. Напевно ти дізналась десь цю історію та записала чи як? Сюжет твору дуже ліричний та неперевершений. Я вважаю що цей твір заслуговує уваги. Напруженність твору мене зацікавила ще більше. Ви дуже влучно описала жорстокість німців і я ні настільки не сумніваюся, що вона насправді такою була в ті часи після воєнні. Для мене цей твір відкрив світ з іншого боку можливо в ті часи, але все ж таки... Я хочу вас попросити,будь ласка напишіть якийсь подібний твір до цього, але не новелу( я обов*язково прочитаю), бо мені кінцівки більше щасливі подобаються чим навпаки. </span>