Бувають батьки, які "давлять"" на дітей, хочуть щоб їхні діти були найкращими і вміли все і їм всерівно що дітям не подобається це робити. Таку ситуацію можна побачити у сім'ї Ващуків. Мати Юлька засьавляла мина грати на піаніно (а він цього не хотів робити). Протиставлення показано у сім'ї беркутів. Тато вчив славка щоб той робив те, що йому подобається
Зажинки , жнива , обжинки
Яка краса врятує світ?
Тільки духовна краса може врятувати світ. Потрібно бути добрим, честним, відважним, милосердним. Людина не сможе бути гарною, якщо вона гарна тільки назовні, а у душі вона черства. Толя, герой з оповідання "Федько-халамидник", не зможе бути завжди по-справжньому гарним, бо він обманув своїх батьків і батьків Федька, за що Федька відлупили ні за що, а потім він...помер. Якщо людина назовні писаній красень(красуня), а у душі вона черства, не має значення гарна вона назовні, чи не гарна, бо головне у красоті- це щоб людина була гарною духовно. А якщо вона гарна тільки назовні а духовно вона черства- їй ніколи не стати справжнім красенем(красунею).
<span>Суворими барвами змальовано Івана Гонту. Головна його риса –
почуття обов'язку перед народом, відданість його інтересам. Автор
навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси його
характеру – мужність, незалежність, силу волі. Приєднавшись до
повстанців, узявши в руки «свяченого ножа», Гонта ні перед чим не
зупиняється. Особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені
вбивства Гонтою своїх дітей. Образ Гонти як людини Шевченко змальовує в
дусі народних традицій. Своїх дітей, що стали католиками, він убиває в
ім'я того, щоб не було поговору, щоб не було зради. Саме цим зумовлені
його слова, звернені до мертвих синів: Сини мої, сини мої! На ту Україну
Дивіться: ви за неї Й я за неї гину.
</span>
Ярема – узагальнений художній образ повстанця-гайдамаки. У передмові до
поеми Т. Шевченко зазначив, що «Галайда вполовину видуманий», а в
примітці додав: «… між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху
Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда був …
наймитом». Це вказує на те, що образ Яреми-наймита, а згодом
повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль
належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя.
Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної
війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси
народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і
прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в
гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою
безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Із наймита, над яким
знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника,
стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у
своєму праведному гніві: «А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири
так і кладе».
Працьовита, щира, слухняна, добра, весела, смілива, охайна, ввічлива, небайдужа, лагідна.