<span>Суворими барвами змальовано Івана Гонту. Головна його риса –
почуття обов'язку перед народом, відданість його інтересам. Автор
навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси його
характеру – мужність, незалежність, силу волі. Приєднавшись до
повстанців, узявши в руки «свяченого ножа», Гонта ні перед чим не
зупиняється. Особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені
вбивства Гонтою своїх дітей. Образ Гонти як людини Шевченко змальовує в
дусі народних традицій. Своїх дітей, що стали католиками, він убиває в
ім'я того, щоб не було поговору, щоб не було зради. Саме цим зумовлені
його слова, звернені до мертвих синів: Сини мої, сини мої! На ту Україну
Дивіться: ви за неї Й я за неї гину.
</span> Ярема – узагальнений художній образ повстанця-гайдамаки. У передмові до
поеми Т. Шевченко зазначив, що «Галайда вполовину видуманий», а в
примітці додав: «… між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху
Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда був …
наймитом». Це вказує на те, що образ Яреми-наймита, а згодом
повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль
належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя.
Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної
війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси
народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і
прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в
гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою
безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Із наймита, над яким
знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника,
стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у
своєму праведному гніві: «А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири
так і кладе».
<em>Мій улюблений герой з твору "Русалонька із 7-В":</em>
Нещодавно на уроці літератури ми прочитали захоплюючий твір під назвою "Русалонька із 7-В" Марини Павленко. Більше за всіх мені імпонувала Софійка - головна героїня, яка намагалась розплутати страшну таємницю. Дівчинка навчається у сьомому класі, є майже нашою одноліткою.
Софійка подобається мені своєю справедливістю, добротою, щирістю. Вона не любить, коли хтось коїть зло. Тому прагне завжди розібратися у проблемі та допомогти суспільству стати більш гармонійним. Софійка має активну життєву позицію і ніколи на стоїть осторонь чужих проблем. Цим вона мене і приваблює. Я раджу прочитати цей повчальний та дуже цікавий твір Марини Павленко кожному учню середньої школи.
Щастя - це знати, що ти у потрібному місці у потрібний час. І поруч з тобою людина, котра є твоєю рівноправною частинкою. Й ти розумієш, що ви - двоє закоханих людей- не можете жити одне без одного. Щястя - це не бути третім зайвим, а бути у тій компанії, яка приймає і розуміє тебе. Щастя - це сміх рідної людини поруч, тепло її рук, глибочінь її очей, які завжди тебе розуміють. Відчуття щастя я прирівнюю до відчуття безкінечності. Це щось таке прекрасне і незгасне.