Лінивий хотів щоб усе йому з неба падло
неповажав батьків
Ці дорослі лохи ти сам думай ти лохозавр вонючий хахаххаахха
Климко йшов уже восьму добу.
Першого дня йому йшлося легко, навіть весело. Пухка пилюга на дорозі гріла босі ноги, в кишенях дядькової діжурки лежало шість великих сухарів з білого хліба і чимала торба на сіль. А тут іще степу, сонця кругом повнісінько. Вітерець лоскоче ковил-траву, колошкає полини, щоб вони дужче пахли. I ніде ані лялечки. Тільки ящірки шастають поміж травою та теплим камінням на голих пагорбках.
Сухарів дав Климкові на дорогу дід Бочонок, станційний аптекар і дядьків Кирилів товариш. Дід Бочонок — так звала аптекаря вся дітвора у висілку й на станції — цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару і (це було видно через вікно) розважував на манюніх вагах якісь ліки або стояв за прилавком, упершись у нього великим животом. Він знав усіх, і його теж знали всі. Сивий, вусатий і кругло-товстий, як справжнісінький бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару — в широких смугастих штанях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаній крученим шовковим поясом з білими китицями. На ногах у нього були величезні жовті черевики. Бочонок ніколи не купував, а лише весело перемовлявся з базаровими і реготав басом з-під білих розпущених вусів: «Гу-гу-гу! Кха-кха-кха! О, моє вам шануванняч-ко!» I знову реготав, причому живіт йому здіймався, мов велика пругка подушка, і двигтів. Шовкові китиці на поясі теж двигтіли, йому тут-таки просто посеред базару скаржилися на всілякі немочі, і він одказував по важно: «Куальцексс, куальцексс приймайте, мій друже». Або: «Авспіріні, авспіріні пийте, моя ласко. Тричі на день по одній пігулці. Крейди не шкода!»
Iм'я:Софiйка
Твiр:Русалонька iз 7В...
Вiк:13
Родина:мати,батько,братик Мостик,тiтка Снiжана, бабуся, дiдусь
Освiта:нова школа
Друзi:Сашко,Вадим
Риси характеру:розумна, добра, кмiтлива, милосердна.
<span> Написати листа Яві та Павлуші та попросити розплутати таємницю пропоную так:
Привіт, Яво та Павле! Пише вам учениця 6 класу Петренко Марічка. Я знаю, що ви справжні авантюристи та дуже безстрашні хлопці. Тож я хочу повідати вам страшну таємницю. Щодня я отримую листи, у яких невідома людина повідомляє мені про таємничі історії мого роду. Здається, що на моєму роду лежить якесь прокляття. Я дуже хотіла б дізнатись, хто ця людина і чи правдою є те, що вона пише. Сподіваюсь на вашу допомогу. Якщо беретесь за справу - пишіть.
З повагою
Марічка. </span>