Він був відважним гетьманом!
Боровся до останнього, був обережний адже за ним полювали, був гарним воєнокомандувачем.
але в деякій мірі він був дуже строгий адже посада гетьман це не "сюсіпусі"(перефразуєте) це важлива роль
Він був високим на зріст мав вуса і як Усі козаки мав оселедець)
Кожен має свої страхи. Хтось боїться висоти, хтось - вогню, а хтось - води. Страх - це нормальне явище, але я вважаю,що з ним потрібно боротися. Кожен день вдосконалювати себе, щоб одного дня сказати собі : я більше не боюся. Людину, яка перемогла свій страх насправді можна порівняти з найсильнішою людиною. Не важливо, що це буде : маленька миша чи великий міст - треба спробувати перебороти себе, щоб в майбутньому жити без страху. Потрібно робити так,щоб не страх керував вами,а ви страхом. І тоді ви здобудете звання "найсильніша людина у світі".
Хмара мов умиротворення,спокій
Вітер наче безтурботне життя
Ягідки мов радість
Мають традиційний початок (зачин) і кінцівку;
Кінцівка має сатиричну або повчальну спрямованість;
Потрійність;
Символіка чисел;
Типізація персонажів;
Син письменника поводиться в школi як звичайний пiдлiток — бешкетує, отримує iнодi не зовсiм гарнi оцiнки. А вдома на нього чекає виховна робота...
Цю роботу провадять: батько-письменник, мама i бабуся-вчителька. Власне, саме пiд час цих «виховних» годин i виникає образ «блакитноï дитини». Ось як це вiдбувалось:
(...),- Твiй татусь, коли був отаким, як ти, нiколи не балувався.
- I приносив додому вiдмiннi оцiнки! — додає дружина.
- Усi вчителi не могли ним нахвалитися...
- Бо вiн не був хулiганом!..
- Вiн спокiйно сидiв на уроках...
- I не завдавав учителям жодних прикрощiв...
Мiй син усе нижче клонить голову. Блакитна дитина, викликана прямо з небес бабусею та мамою, пурхає над моєю головою, вимахуючи снiжно-бiлими крильцями, сяє рожевими щiчками i докiрливо дивиться на забiяку повними всiх на свiтi чеснот голубими очима. (...) Весь той день, до пiзньоï ночi, не давала менi спокою блакитна дитина.
I я врештi-решт зрозумiв, що не спекаюсь ïï, поки не розповiм усiєï правди.
Усiєï до кiнця.
Отже, про блакитну дитину. (...)