На мою думку ,в книзі "Тореадори з Васюківки" є багато романтичних подій.
Наприклад, як Павлуша закохався в Гребенючку. Або хлопці рятують Собакевича. Також, можна, навести приклад з кінця твору. Де навіть дід Варава сказав Яві : " Любенький".
Не можна засуджувати хлопців, вони хотіли прославитись, а потрапляли в авантюру.
Мені дуже сподобалася трилогія "Тореадори з Васюківки"!!
<span>Добре діло — утіха, як ділові не поміха</span>
1. Завдання вчительки
2. Насмішки майбутнього майстра велосипедного спорту
3. Добра бабуся, та дід Трохим.
4. Дорога до лісового озера.
5. Страшна розповідь про химеру
6. Таемниця. І нічна варта.
7. Вивчення бібліотеки.
8. Митькозавр Стеценка із Юрківки.
9. Велечезні сліди на березі.
10. Невдала операція "Курка".
11. Нічний розіграш Васі.
<span>12. Майбутні пригоди хлопців.</span>
Автор не Довженко, а Стороженко вообщето, но ладно, план:
1. Розповідь про сім'ю Павлуся.
2. Смерть батьків.
3. Весілля та побут Павлуся та наймички
4. Насмішки парубків з Павла
5. Пошук скарбу
6. Щастя, вкинуте у вікно.
Я захоплений. Я взагалі люблю казки, а тут у одній одразу кілька - і всі різні.
Ось чарівна казка про злого троля, який із своїми поплічниками створив оте страшне дзеркало, що потім зруйнувало не одне людське життя. А поруч побутова казка про хлопчика й дівчинку, яким через їхню бідність не було місця на землі погратися. І їхнім садком був невеличкий ящик із трояндами. А далі буде авантюрна казка про страшні пригоди, які заважатимуть Герді знайти свого названого братика: тут будуть принци й розбійники, принцеси й маленькі розбійниці... Коротше кажучи, казки на будь-який смак під однією палітуркою. Така захоплююча книжка!
Та вона приваблює й своїми героями. Щоправда, Кай мені не дуже подобається. Бо він із самого початку не зовсім добра людина. Тому і крихти дзеркала так легко увійшли в його око та серце. Не дуже я люблю і Герду, хоч вона і привертає до себе майже усі серця. Найбільше мене вразила та бабуся, що начаклувала заради своєї втіхи. Всі інші персонажі прості й зрозуміли - чого вони хочуть і чому вони такі. А ця бабуся... Наче нікому і не хотіла зробити зле, а скільки всього накоїла! Навіть квіти живими сховала під землю. Як у могилу поклала - живими. І найголовніше, вдерлася до свідомості людини. Як отих страшних зомбі зробила з дівчини. Невідомо, чи вперше... Така на вигляд приємна і гостинна, а насправді гірша за людожера: той шматував тіло, а ця душу. Яка то виявляється страшна річ - власна втіха та відсутність розуміння, що душа іншої людини недоторканна.
І ще мені подобається ця казка своїм добрим гумором. Навіть Снігова Королева змальована трохи кумедною зі своєю пихою та прислуховуванням, що про неї люди кажуть. А ворони, розбійники - то просто регочеш до сліз!
<span> Та у цієї казки є суттєвий недолік: вона все-таки скінчилася. І це прикро. Так і невідомо, що станеться із головними героями. Чи поберуться? Житимуть довго, а найголовніша подія життя - далеко позаду. А раптом одного разу все їм здасться прісним, і підуть вони шукати пригод на своє Лихо? А може, все буде інакше: проживуть так довго, що він забуде, як вона його рятувала, і буде вимагати від неї принести йому капці. А вона забуде про свої подвиги - і принесе. Але поки - вони ще малі, і все життя попереду. То ж нехай вони будуть гідними всього, що зробила маленька Герда.</span>