Люба – одна з героїнь повісті, подруга Михайлика. Ця маленька дівчинка одразу завойовує симпатію читачів своєю добротою, чуйністю, щирістю.Вперше ми знайомимося з Любою, коли Михайлик іде збирати черешні. Це “чорнява худенька дiвчинка рокiв восьми, очi в неї карi, з краплинами роси, рум’янцi темнi, а губи вiдстовбурчились рожевим потрiсканим вузликом i чогось радiють собi”. Вони легко знаходять спільну мову. Ця дівчинка завжди доброзичлива та весела. Вона ніби випромінює сонячні промені. Разом з Михайликом вони грають і в лісі, й на ковзанці.Люба знає багато таємниць природи. Вона наче маленька лісова царівна: “В лiсi, наспівуючи собі, на сонячнім кружальці аж вививалася в танку маленька дівоча постать, їй…ніяк не хотілося відходити від сонячного кола, яке пiдсвiчувало веселi босі ноженята, i Люба кружляла й кружляла на ньому, поки не впала на землю”.Незважаючи на свій невеликий вік вона вже справжня господиня, вміє готувати смачні страви та пригощає Михайлика кулешем. А коли хлопчик дякував й “підхвалював куховарку, а вона соромливо i радісно відмахувалася смаглявою рукою, в якій тримала зачерствілий житник”. Люба вміє підтримати друга в біді та смутку. Вона вміє поспівчувати і втішити: “…Я знаю: у тебе горе, а коли горе – в усіх болить серце. Того й хотіла побачити тебе.” Після смерті рідних Люба і мати допомогли пережити Михайлику важкі часи.Через образ Люби автор показав справжню щиру та вірну дружбу.
Ех..погане питання. та щей з укр.літератури..

5 - 9 классыУкраїнська мова5 баллов
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЗАХОДОМ СОНЦЯ. ТВІР-ОПИС, КІЛЬКА РЕЧЕНЬ.
Реклама
Попроси больше объяснений СледитьОтметить нарушениеNastuni4ka 18.09.2013
Ответы и объяснения
ЛУЧШИЙ ОТВЕТ!

Tanita10новичок
День добігає кінця. Природа готується до сну.Довкола стає тихо, все завмирає. Промінчики яскравого сонця згасають свій блиск і потрохи спускаються до землі. Своє тепло і ніжність вони передають хмаринкам довкола,наділяючи їх казковими кольорами.Тут зливаються найніжніші кольори,від яскраво-жовтого до теплого фіолетового.На обрії видно лінію горизонту.Потрохи темніє.На зміну сонцю виходить місяць.А промінчики змінюють яскраві зірочки.
Крилами, які тримають людину на землі, є чесність і щирість, поривання і вірність у коханні, довіра і щедрість, працьовитість і надія на краще життя, поетичність і мрії, тобто усе, чим сповнене наше життя. А ось існування безкрилої людини, яка не прагне до кращого і не вміє мріяти, залишиться сірим і нецікавим. Саме це й стверджується у поезії «Крига на Одрі», яка побудована на чіткому і короткому вираженні поетичної думки, на протиставленні та переліченні.Знайомлячись з поезіями Л. Костенко, я й сама замислилася над тим, що ж таке – людські крила. На мій погляд, такі крила є у кожного з нас, і чим доросліше стає людина, тим більше розкриваються її крила, але їх треба відчувати, ними треба вміти користуватися. Та для чого ж людині крила, якщо вона не літає? Крила ці – можливість піднятися якщо не над землею, то духовно. Крила людські – це прагнення та бажання, наполегливість і цілеспрямованість у будь-якій справі. І кожен з нас повинен використовувати крила для самопізнання і самоствердження, для подолання життєвих труднощів і розвитку кращих душевних якостей.