Тема “Давня казка”: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.
Ідея “Давня казка”: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).
Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.
Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка.
Віршовий розмір: Чотиристопний хорей.
Художні засоби
Епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.
Метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях.
Порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало. Гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною.
Антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна.
Інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати.
Фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.
Композиція “Давня казка”
Твір складається з чотирьох розділів. Експозиція: знайомство з поетом. Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом. Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.
Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.
Проблематика і мотиви твору :роль митця в суспільстві; служіння музі й народові; суть людського щастя, вдячності; воїни заради збагачення.
• «не сиділося вдома, хотілося світ побачити»; • батько: «не вмієш робити ніякої справи»; • «подався світ за очі»; • «багатий»; • «…молодий і недосвідчений»; • «…і найкращий, і наймудріший, і співає краще за всіх, і танцює»; • «…вдень пиячить, а уночі в кості грає на гроші»; • «…дурний я, дурний»; • «…грошей у мене немає»; • «…все що міг, віддав, і нарешті вже не зосталося нічого»; • «От коли йому рідна домівка згадалася!»; • «…пішов… без шапки, босий, шукати якогось заробітку»; • «Не вміє шити, куховарити, теслярувати»; • «І залишився… у пана свинопасом»; • «…під’їдав він крадькома коло свиней висівки з ночов»; • «А що, як повернутися до батька, покаятися?»; • «Звідти він як вітер мчав — на коні! А назад ледве повз: немає сил, зголоднів»; • Син батьку: «Пробачити мене ти не зможеш… та візьми до себе хоча б за наймита»; • Батько сину: «Так, ти винен, але ж ти повернувся, покаявся»; • «Такий він став блідий і виснажливий».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pritcha-pro-bludnogo-sina-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Краса наталки полтавки
Українська земля. Чарівна, неосяжна, велична. І на дій землі живуть загадкові і напрочуд гарні жінки. З давніх-давен славляться вони працьовитістю, вмінням господарювати й виховувати дітей, виділяються красою зовнішньою й душевною, силою почуттів, вірністю у коханні й моральною чистотою.
<span>У п'єсі І. Котляревського "Наталка Полтавка" вперше з'являється реалістичний образ української жінки. Перед нами виникає образ українки, яка причаровує своєю глибокою душевною красою, красою внутрішнього світу, великою пошаною до матері, до старших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скромністю і відданістю коханню. Ще на початку п'єси Наталка дає собі самохарактеристику: </span>
<span>Не багата я і проста, но чесного роду, </span>
<span>Не стижуся прясти, шити і носити воду. </span>
<span>І ці слова підтверджуються вчинками дівчини, словами її знайомих. </span>
<span>Пан виборний, односелець Наталки, з великим захопленням вигукує: "Золото — не дівка!..". Він наголошує на її працьовитості: "Яка трудяща, яка рукодільниця". Всі матері в селі ставлять у приклад Наталку своїм дочкам, а возний вважає її "найкращою зо всього села і всіх прикосновенних околиць дівицею". </span>
<span>Звичайно, що найкраща дівчина в селі не залишається поза увагою чоловіків. До Наталки постійно сватаються і дяк, і волосний писар, і підканцелярист, а вона всім відмовляє, бо глибоко кохає Петра. Чотири роки жде не діждеться дівчина повернення свого милого. Свої почуття вона виливає в пісні, а потім з щирістю і схвильованістю вигукує: "Петре!.. Я тебе любила і тепер люблю! Нехай глянуть мої очі на тебе іще раз і навіки закриються...". Які душевні переживання! Яка сила кохання! Перед нами постає вірна, щира і ніжна душа української дівчини. Яка благородна натура у Наталки! Адже не кожна дівчина зможе кохати і чекати хлопця чотири роки, не отримуючи жодного листа. Наталка ж вірить у повернення коханого, залишається йому вірною. Не можуть захопити її ніякі багатства та обіцянки. </span>
<span>Мати, по-своєму розуміючи щастя дочки, вмовляє її вийти заміж за якогось багатого чоловіка, покращити її життя хоч на старість. Вона виховала свою дочку доброю, чесною і Працьовитою, тепер вона може відпочити, переконавшись, що доля дочки вже влаштована. Коли до дівчини сватається возний, мати стає на його бік. Наталка ж захищає свою гідність, розуміючи, що шлюб з матеріального розрахунку не принесе їй щастя, бо, ставши дружиною багатого, вона "буде гірше наймички, буде кріпачкою". Донька відповідає матері, що краще посивіє дівкою, ніж вийде заміж за того, до кого не лежить серце. У цих словах основне Наталчине правило: жити за голосом серця, не допускаючи ніякого компромісу з совістю. Сім'я для цієї дівчини — єднання двох люблячих сердець. Та постійні дорікання і сльози надломлюють Наталку, і вона задля спокою неньки подає рушники возному. Ні, це не зрада Петрові, це самопожертва заради матері. Цей крок звеличує дівчину в наших очах, розкриває внутрішню красу героїні. </span>
<span>Поряд з ніжністю і гідністю в Наталці живе рішучість і сміливість. Коли несподівано повертається Петро, вона без вагання вступає в боротьбу зі звичаями, зі своїм женихом возним. Любов Наталки така велика і чиста, що дівчина не звертає уваги на погрози і сміливо кидає всім в обличчя: "Окрім Петра, ні за ким не буду. До цього мене ніхто силою не принудить...". Нас зачаровують енергійність, розум і наполегливість цієї людини. </span>
<span>В образі Наталки Котляревський оспівав кращі риси українок, їхню духовну красу. Дівчина не порушує селянських моральних законів, які формувалися протягом століть. Турбота про свою дівочу честь, про честь сім'ї, відданість тому, кому дала слово, моральна чистота його героїні будуть приваблювати ще не одне покоління читачів, тому що в ній втілилися віковічні моральні цінності, що не вмирають ні в які часи. Кожне нове покоління прагне збагатити власний досвід, віднайти моральні взірці кохання, людської краси, благородства, спираючись на здобутки предків. </span>
Фантастика- це те про,що мріє людина, але воно неможливе!
Часто ми читаємо у книгах фантастичні пригоди і замріємося: "Якби у мене така пригода сталася"
Та ось пригода сталася з кожни, але фантастика не з кожним! Я також мрію про це! Але це лише мрія, та можливо десь у світі може статись не можливе, фантастичне!