Кульмінація сюжети поеми Т.Шевченка "Катерина" - це зустріч Катерини з Іваном. Сподіваючись на продовження обіцянних почуттів, дівчина звертається до офіцера зі словами, але Іван робить вигляд що не знає її, та наказує солдатам прибрати її з дороги.
Ліричний герой поезії «Думи мої, думи мої»
У 1840 році вийшла перша збірка творів Т. Г. Шевченка «Кобзар». Містила вона лише 8 поезій, а відкрившися віршем «Думи мої, думи мої», що став заспівом у творчості поета.
Саме його Т- Шевченко вважав програмним, бо роздумував у ньому про завдання поезії.
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері Сумними рядами?..
Свої поетичні твори Шевченко присвячував рідному краю, тому й називав їх по-народному «думами». Сумні ці думи, але правдиві та щирі. їх появу спричинило лихо — тяжке життя народу. Стаючи на тернистий шлях народного співця, поет бачить гірку долю закріпаченого народу. І несправедливість, що існує у світі, викликає у нього думи про те, чому одним судилося щастя, а іншим — тяжка праця, злигодні та горе. Хто винен? Ця думка не дає спокою ліричному героєві поезії.
Він тужить за рідним краєм. Йому гірко, боляче в розлуці з Україною. Він із сумом думає про те, що пропала давня козацька воля, народ стогне у панському ярмі. І за людей поет вболіває.
Кожен рядок містить почуття щирої схвильованості. Вірш сповнений гіркоти, болю, розчарування. Численні питальні речення та звертання надають поезії експресивності.
Свої думи поет посилає на далеку Україну, до простого народу. Адже його думи — як сироти, а сиріт пожаліє тільки бідна людина, яка зазнала немало горя, голоду, злигоднів. Шевченко вірить, що ненька Україна привітає його «діток нерозумних, як свою дитину». І хоч у поезії згадується про смерть — «А я — тут загину» — в ній немає й нотки песимізму. Адже народ безсмертний, а доки житиме він, житимуть у ньому й думи поета.
Вірш «Думи мої, думи мої» передає Шевченкове розуміння ролі поета в суспільному житті. У часи лихоліть поет сумує разом із народом, переживає його горе — поневолення — як своє власне. Тому й стають його думи на папері «сумними рядами». Поет пише не для себе і не для розваги панства: він посилає своїх «дітей» на рідну Україну, до знедоленого, пригнобленого царизмом та кріпаччиною народу.
Вірш належить до громадянської лірики. У ньому передається не лише сум та туга, а й могутня сила народу. Глибокий ліризм твору та його пісенність приваблювали багатьох композиторів. Музику до нього писали С. Воробкевич, Я. Степовий, Є. Козак
Ответ:
Панегірик є різки звеличенням людини або явища в літературі. Найчастіше, панегірик застосовується там, де необхідно показати уславлення якоїсь визначної події або подвигів неймовірної людини.
Наприклад, подвиги Геракла.
Цей термін бере начало ще в творах стародавньої Греції та Риму. Цей термін літератури неважко виокремити, якщо бачити урочисте вихвалення людини або навіть усього народу.
Також, панегіриком називають урочисту промову. Грубо кажучи, це слова-синоніми
<span>се це було, і ми не можемо просто знищити ці сторінки із пам’яті народу, із нашої пам’яті. Але саме завдяки думам та пісням душа народу вижила та змогла пройти крізь всі випробування, саме завдяки ним відроджувалась Україна.</span>Кожна країна пишається своїм епосом, своїм фольклором, своєю народною поезією, проте без перебільшень та прикрас можна стверджувати, що найбільше народна самосвідомість та «геній народу» (за словами І. Франка) увиразнюється та втілюється саме в українських народних піснях. Багато дослідників, поетів, письменників, публіцистів, енциклопедистів протягом століть пізнавали наш народ саме завдяки пісням та думам, адже український фольклор дійсно унікальний. Українська усна народна творчість вже дуже давно отримала визнання у всьому світі не лише завдяки своїй вишуканій художній формі та емоційній насиченості, а й ідеалам, мотивам та образам, які висвітлювались у ній. Одне з головних місць в українській народній творчості по праву отримали козацькі пісні та думи. Без перебільшень можна стверджувати, що в них розкривалась душа народу, адже за часів козаччини всі явища, події та постаті усіх сфер життя знаходили своє відображення в пісні, оскільки саме це був найбільш дієвий та продуктивний спосіб для народу висловити своє ставлення, свою думку.Окрім цього, саме народні пісні та думи передавали історичну пам’ять поколінь, не давали згинути у віках подіям та постатям, яким Україна завдячує своєю незалежністю зараз.
Проте в думах і піснях знайшли своє відображення не лише героїчні, а й трагічні епізоди кривавих сторінок нашої історії, адже про них ми тим більше не можемо забути, просто не маємо такого морального права! Всі приниження, злигодні, руйнування, розорення, катування та поневолення українців вихлюпнулись кривавими сльозами людськими у піснях та думах. Тяжким плачем квилять вони про сумну долю невільників, про їхні муки та страждання в турецькій неволі.
Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові. -Психологічна характеристика (думки, почуття тощо)
Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас. (Характер (учинки, ставлення до інших)
Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу
Характеристика героя іншими персонажами