Тому що це була ідея проти комунізму
Й змітає на своєму шляху все нестійке, усяку лушпайку. Пройдуть роки. Дивишся, а молодість уже за. Сили розтрачені на дрібниці. А повернути упущене важко. Якось я зустрів один знайомого юнака. Він давно покинув школу. Зайнявся було музикою, без особливого полювання. І теж кинув. Зараз він серйозно захоплений механікою. А знань немає. Утворення теж немає. Треба надолужувати. І йому здається, що все загублено безповоротно. Хто ж у всім цьому винуватий? Чому якась частина нашої молоді, що распрощались із дитинством і не вступило ще в пору юності, не вбрала в себе духу нашого незвичайного часу? Як ви самі, підлітки, про це думаєте?! Але ж з підлітків складаються покоління
Нудьгувати, коли навкруги стільки захоплюючої справи! Коли тебе чекають бібліотеки, школи, театри, університети, стадіони! Ми в роки нашої юності навіть мріяти про це не могли, так це було недосяжно. А якщо й вдавалося потрапити у вищу школу, уважали це за щастя, жили на власні, зароблені гроші й допомагали ще старим батькам. І скільком з нас так і не вдалося вибитися на дорогу
Я гадаю, сумнів без пошуків і досягнень завжди безплідно. Все це походить від відсутності віри в шляхетну мету життя, від нездатності до теперішньої дії. Такі доморослі Гамлети для нас не новина. Їх викривав у свій час ще Тургенєв. І недарма він так звеличив самовідданого, що беззавітно вірує в борг, правду й добро, завжди готового до боротьби за істину незрівнянного Ламанчского лицаря світлого образа Дій Кихота, цієї людини, як би осяяного сонцем півдня. Що ж виражає собою Дон Кихот? Насамперед, віру, відповідав Тургенєв. Віру у вічне, непорушне, в істину, що нелегко дається, вимагає служіння й жертв. Дон Кихот, цей романтик, весь проникнуть відданістю ідеалу. Він і життя^-те свою цінує остільки, оскільки вона може служити засобом для торжества справедливості на землі. Він весь живе для інших, для винищування зла й ворожих сил – велетнів; і різних злих чарівників і пригноблювачів. І вірить у свої сили. Тому він безстрашний. Смиренний серцем, він духом великий і сміливий. Його віра й воля непохитні. Він знає, у чому його справа й навіщо він живе на землі. А це головне – знання. Так говорив об Дон Кихоте Тургенєв
Автор не Довженко, а Стороженко вообщето, но ладно, план:
1. Розповідь про сім'ю Павлуся.
2. Смерть батьків.
3. Весілля та побут Павлуся та наймички
4. Насмішки парубків з Павла
5. Пошук скарбу
6. Щастя, вкинуте у вікно.
Хлопчик з самого дитинства був загадковим , мрійником та хотів порозумітися з усім світом.Йому дуже не сподобалося як поставились з його квіткою з його нарцисом.Завдяки старому чарівнику він зміг добитися своеї мети і стати над хмарою,помститися за свою квітку.А також він навчив його керувати природою.
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!
Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.
Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.
Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.
Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
<span>а як прийдеться згинуть за теє — дарма!</span>