Могу тебе подкинуть идейку как написать, тебе остается только расписать это.
Современный человек так или иначе не может потерять свою индивидуальность, хоть что-то но он будет делать по своему, с какими-то своими особенностями.
Но в течение жизни человеку приходится подстраиваться под какие-то обстоятельства, людей. Распиши только это, если конечно подойдёт. И в конце как вывод можешь написать как лично ты относишься к этому, то есть как ты считаешь стоит ли подстраиваться под какие-либо обстоятельства, людей.
В общем думаю ты понял ход мыслей. <span />
Твори Івана Франка насичені емоціями та потаємними посиланнями. Твір "Захар Беркут" не став виключенням у цьому. Автор у епілозі говорить читачам про слова Захара Беркута та запитує "чи не настав тій щасливий час відродження?". А й насправді. Кожна людина має шанс на перемогу та пробачення, але ніхто не намагається зробити кращою рідну країну. Усіх хвилює постійні бойові дії та власні проблеми. Наше молоде покоління росте у поганих умовах, які ми можемо змінити на набагато кращі, завдяки витривалості та мужності. Для цього нам потрібно об'єднатися і ми будемо непробивною стіною. Ми не повинні чекати відповідного моменту, адже поки не зробимо ривок він не настане.
Рідне гніздечко – саме так юні пташенята називають батьківський дім. Це місце, де завжди люблять, де чекають і підтримують. Дух рідного дому назавжди залишається з нами, він тече в наших жилах.Часто можна почути вислів: «Скрізь добре, а вдома краще». Справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. Хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. Але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, домашній затишок, тепло. Напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти.І от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. П’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. Ласуєш яблуками в садку і вони здаються найсмачнішими. У цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. І щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. Там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти.Де гарна сім’я — виростають чудові діти. Тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. Справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. Тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.
Лосі мають найбільші роги серед всіх ссавців. Розмір ріг досягає - 180 см, маса: 20 — 30 кг. Лось є найбільшим видом сімейства оленевих. Щороку (у листопаді — грудні ) лось скидає свої роги і ходить без них до квітня — травня. Самки лосів не мають рогів. Розміри лося: довжина лося може досягати — 3 м, висота до — 2,3 м, вага від 360 — 600 кг.
Лосі мешкають у США, Канаді, Росії, Китаї, Монголії і в деяких країнах Європи. У 18 — 19 століттях, лосі були винищені в Західній і Східній Європі, пізніше були відновлені завдяки охороні. Лосі за один день проходять 10 — 15 км.
Чим харчуються лосі? Ці тварини їдять травами, мохами, грибами і лишайниками.
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Пкро сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
<span> Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
</span><span> Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
</span><span> Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.</span>