Побігло поле ген за небокрай,
Хлібів колише вітер позолоту,
А між стебел - червоних маків рай,
Землі краса незаймана й щедроти.
Волошок-хвиль гойдається блакить,
Всміхається овес у вуса довгі.
Природи чудеса переплелись
І копіткої праці хлібороба.
Ромашок бантики вплелись в тугу косу
Із колосочків житечка й пшениці.
Де ще побачиш ти таку красу?
Лиш в ріднім краї нашім українськім.
1) 1
2) 1
3) 2(мабудь)
4) не знаю(
Ми посадим липи та клени —
буде наше місто зелене.
Ми посадим в полі тополі —
хай вони зростають поволі.
Ми обсадим школу бузками
та обів'єм площі квітками,
Хай ростуть дерева і квіти.
Ми щасливі, радісні діти.
Дерева зростатимуть з нами,
задзвенять над містом гілками,
Хай шумить за містом ліщина,
хай цвіте - розцвіта Батьківщина!
У вірші є символ запиленої дороги. Він дуже давній та глибокий.
Так, дорогу, навіть запилену, треба любити. Любити так, як любиш усе в житті, бо запилена дорога - то символ самого життя.
Дорога символізує Життя, символізує життєвий шлях, пошуки, устремління людини. Дорога - це незавершений шлях. Це символ того, що життя продовжується, і його треба берегти і любити.
<span>По перше це фантастична книга , і більшості дітей подобається саме такий жанр.Також книга гарна своєю назвою,вона також приваблює дітей.Також цю книгу написав дуже цікавий письменник, хто ж захоче читати книгу яку написав хтозна хто.І у самому творі дуже цікавий сюжет</span>