Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (Б, А). Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (Б, А). Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (Г, А). Крім запорожчан, набилося, звичайно, багато і місцевих (Г, В). Розплющивши очі, Леонід побачив над собою каламутне небо (Г). Бійці, здебільшого вусаті статечні чоловіки, зриваються на ноги, нагледівши офіцерів, і завмирають у готовності (Г). Там, кажуть, з гір усю країну видно (В).
1. Місяць піднявся вгору, поменшав і став жовтогарячий. ( І. Нечуй-Левицький)
2. Коли я входив в столову свого готелю, перше гудіння гонга густо пливло над рядами білосніжних столів, в той час ще порожніх. (М. Коцюбинський)
3. Від вогнів вартових дві дороги на морі зустрілись / Смуга мертво-зелена й криваво-червона стяга. (Леся Українка)
Подробнее - на Znanija.com -
znanija.com/task/11137991#readmore
Школо, скільки ти дала нам знань і скільки ти навчила нас добра.
Сово, не літай так пізно, не лякай всіх навкруг.
Лексика<span> </span><span>— сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору
</span>
У романі про пригоди Олівера Твіста згадується про робітничий дім.