На нашем утреннике гостями были два фигуриста,три футболиста и один фокусник.
«Хліб - всьому голова» ця мудре прислів'я відома, мабуть, усім ще з дитинства. Багато мудрості і поваги закладено в ній, яка століттями передавалася з покоління в покоління. Берегти і свято ставитися до хліба вчать нас з малих років наші улюблені мами. Зі свіжим хлібом і насипаної наверх нього сіллю зустрічали наші предки всіх дорогих гостей, які прийшли з чистими помислами або з хорошими новинами. Короваєм благословляли батьки молодих на хорошу і щасливе життєву дорогу. Коли народжувалася дитина в сім'ї, йшли в гості обов'язково з хлібом. Наші далекі предки глибоко шанували і підносили хліб, тому що вони знали ціну важкої праці людей, які вирощували його на полях. Адже раніше не було сучасних новітніх технологій, а все робилося вручну і було потрібно вкласти багато сил і вміння. Вони присвячували йому багато хвалебні пісні, складав різні прислів'я. Раніше вважалося, якщо в будинку був хліб, то сім'я жила щасливо і благополучно.
Ромашка
Мені дуже подобається ромашка. Це - скромнка польова квітка. Вона росте на високому гнучкому стебельці. Її голівка - наче маленьке жовте сонечко. Воно тягне до нас свої біленькі промінчики. Листя ромашки - ніби зелене мережево. Яка чудова ця квітка!
Я дуже люблю свята. У ці дні нас чекає відпочинок, святковий стіл та розваги. Але особливо мені подобаються народні свята. Мені було дуже цікаво дізнатися про те, як ці дні відзначали наші предки. Тому я навіть зраділа, коли мені доручили підготувати на класну годину доповідь про історію свята, що наближається Масляної. Так що ж таке Масляна?
Масляна (Масляний тиждень, Сирний тиждень) — це тиждень, що передує Великому посту і розділяє в календарі зиму і весну. Це свято широко відзначався усіма слов’янськими народами.
Основною їжею на Масляну були млинці — стародавній символ сонця, такі ж гарячі і рум’яні. Перший млинець зазвичай призначався померлим: його клали на божницю або слухове віконце (для батьківських душ), а іноді віддавали убогим, також на помин душі. До свята Масляної будувалися величезні катальні гори (у Москві навіть під стінами Кремля), і туди виходили з млинцями зустрічати Масляну, веселитися і кататися, влаштовували маскарадні гри з ряджені в тварин, імітацією весілля. вотььь
Що означає для будь-якого народу мова? Я гадаю, що це першооснова
існування нації. Це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє
незалежне становище, надати доказ того, що він вільний або заслуговує на
свободу. Але вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в
духовному. Нація без мови – не нація.
Першочергово, звісно, потрібно розглянути картину ставлення молоді до
правильного вживання тих чи інших слів рідної мови під час спілкування у
неформальній обстановці, у невимушеному колективі. Поговорімо, навіть, про
дітей мого віку. Якби лише можна було уявити, скільки слів-сленгів можуть
вигадати підлітки, щоб спілкування набуло більш ближчого їм до душі
забарвлення. Проте, їх далеко не хвилює, що це забарвлення також може
набувати досить темного та брудного відтінку. А нашим обов’язковим
завданням є очистити рідну мову від спотворень та повернути їй народну красу.
Мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто
деформують мову. Тому ми повинні пам'ятати, що збереження рідної мови –
це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов'язок
перед незалежною, вільною Україною», як казав Олесь Гончар.
Проблема культури мовлення в сучасний період є актуальною і
суттєвою. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам
потрібно слідувати різноманітним шляхам вдосконалення особистої культури
мовлення. Наприклад, дуже важливо й корисно було б для нас виробляти
стійкі навички мовленневого самоконтролю.
Загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна
катастрофа. Адже мова вже закладається в людині генетично, спадково.
Людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. Втрата ж цієї
мови робить особистість душевно біднішою. Тому мову свою потрібно берегти.
Рідна мова для кожного народу – це батьківська мова, це фольклор, це
пісня, і, врешті-решт, це титульна сторінка історії певної нації, її культури.
Одним словом, це запорука державності.
Рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. Такої в світі більше
нема і не буде. Тому як її можна не любити, не плекати, не шанувати?
Отже, якщо ми дійсно любимо свою мову і нам не байдужа її майбутня
доля, то спілкуймося нею грамотно, пишімо нею, читаймо нею та слухаймо її!
Бо такої більше нема на Землі. Хай сучасна молодь засвоїть всі норми
спілкування літературною мовою, оскільки молодь – це майбутнє будь-якої
країни, її надія. Якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то
на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. Тож говорімо рідною
мовою культурно і грамотно!